Як не підірватися на ворожій міні, відвідуючи цвинтар у поминальні дні

Повномасштабна війна Росії проти України зробила небезпечними навіть такі речі, як відвідування кладовищ, адже території поблизу можуть бути заміновані.

Dovidka.info пояснює, як мінімізувати ризик підірватися на ворожій міні, відвідуючи цвинтар у поминальні дні.

Місця, де знаходяться міни, вибухові пристрої та боєприпаси, що не розірвались (до них відносяться боєприпаси для легкої зброї, артилерійські снаряди, мінометні снаряди, касетні боєприпаси, гранати, запали та ракети), можуть бути непомітними. Якщо на території відбуваються бойові дії або вони мали місце протягом військової агресій, необхідно поводитись на ній як на небезпечній. Тому головна рекомендація для всіх цивільних полягає в необхідності максимально уникати потенційно небезпечних територій.

Розмінування та знешкодження мін, саморобних вибухових пристроїв, а також боєприпасів, що не розірвались, має відбуватись виключно військовими спеціалістами чи спеціалістами екстрених служб. Поки представники місцевої влади й/або екстрених служб не повідомлять про усунення небезпеки, пересуватись самостійно по таких територіях небезпечно.

Основні типи мін та вибухових пристроїв

Міни призначені для вбивства та каліцтва людей, виведення з ладу транспортних засобів через пошкодження, спричинені вибухом, осколками або, у випадку деяких протитанкових мін, струменем розплавленого металу. Більшість мін встановлюються приховано, тому їх рідко можна побачити. Зазвичай їх закопують в межах 15 см від поверхні землі чи кладуть на землю або над землею (наприклад, на кілках або прикріплюють до дерев).

Міни можуть здетонувати під прямим тиском, з допомогою стяжок, штанг, а також через командний підрив або певною комбінацією цих методів. Зазвичай корпуси мін мають коричневі, оливкові, зелені, чорні, коричневі, сірі чи комбіновані кольори. Частина мін із вибуховим ефектом досі виготовляється з металу чи дерева, але більшість сучасних мін виготовляються з пластику, і їх важко виявити за допомогою стандартного обладнання для визначення металу. Такі міни можуть бути водонепроникними, а отже, становити небезпеку, навіть якщо вони вкриті водою.

Ще одним поширеним типом вибухових пристроїв є протипіхотна міна «метелик». Такі міни мають форму пелюстка й іноді яскравий колір корпусу, що робить їх дуже привабливими для дітей. Зазвичай вони лежать у великій кількості на відносно обмеженій площі землі.

До боєприпасів, що не розірвалися, належать гранати, ракети, мінометні, артилерійські снаряди, бомби, касетні боєприпаси та запали. Вони можуть функціонувати майже як наземні міни, вибухаючи від переміщення чи дотику. Деякі боєприпаси також містять чутливі до руху термофіксатори чи магнітні датчики, інші ж можуть мати функцію таймеру самознищення. Не використовуйте рації в радіусі 15 м від нерозірваних боєприпасів — під час передачі рації випромінюють хвилі, які можуть викликати детонацію.

Міна-пастка — це пристрій або матеріал, призначений для поранення чи вбивства, який детонує несподівано, коли людина чи транспортний засіб наближається чи порушує начебто нешкідливий об’єкт або виконує начебто безпечну дію. Майже будь-який предмет можна перетворити на міну-пастку, наприклад, автоматний магазин, пачку сигарет, годинник або іграшку. Міни-пастки можуть бути встановлені в будь-якому місці і виглядати як звичайний побутовий предмет.

Якщо міни були належним чином закладені та замасковані, виявити заміновану ділянку буде надзвичайно важко, а то й неможливо. Тому важливо дізнатись актуальну інформацію щодо мінування та вибухових пристроїв у вашому регіоні, перш ніж розпочинати будь-яку діяльність.

Ознаки замінованих територій

В умовах війни не завжди вдається чітко визначити межі небезпечних територій, тому використовуйте наступні ознаки:

• У цьому районі можна побачити трупи або скелети тварин.
• На землі знайдено вощену упаковку, яка використовується для зберігання мін, або дерев’яні, пластикові чи металеві контейнери військового вигляду.
• Територія позначена з допомогою традиційного знаку «СТОП МІНИ» у вигляді черепа і схрещених кісток або підручними засобами: палиці, каміння, стрічка тощо.
• Існують наявні ознаки бойових дій: пошкоджені чи знищені транспортні засоби, обладнання та споруди, а також шматки металу, які виглядають як результат вибуху.
• Порушений ґрунт і рослинність. Часто встановлення наземних мін спричиняє порушення в природному середовищі, які в результаті виглядають дивними чи недоречними. Наприклад, на ґрунт помітні незначні западини, свіжі прогалини в траві тощо.

Як зменшити ризик потрапляння у зону мінування

✔ Дізнайтесь із офіційних джерел, чи є територія безпечною. Завжди збирайте актуальну інформацію, плануючи свій маршрут. Якщо є ділянка, про яку ви знаєте чи підозрюєте, що вона замінована, уникайте її.

✔ Завжди носіть при собі аптечку.

✔ Під час руху групою відстань між членами групи має становити близько 25 м.

✔ Ніколи не ходіть по зарослих ділянках. Замість цього тримайтеся тротуарів і доріжок, якими часто користуються.

✔ Не заходьте в покинуті будівлі та не відвідуйте безлюдні місця.

✔ Не торкайтесь підозрілих предметів, а тим більше — мін і снарядів. Ніколи не піддавайтеся спокусі забрати «сувеніри» з зони бою — ви цілком можете активувати нестабільний снаряд або запустити міну-пастку, розроблену спеціально для привернення вашої уваги.

✔ Не знімайте знищену військову техніку. Під час удару бронебійні снаряди можуть випаровувати токсичні речовини, вдихання яких може призвести до негативних наслідків для здоров’я.

✔ Тримайтеся якомога далі від потенційних цілей — армійської техніки й автомобілів.

✔ Обирайте маршрути, якими потенційні цілі зазвичай не користуються.

✔ Якщо ви випадково натрапили на те, що, на вашу думку, є вибуховим пристроєм, нічого з ним не робіть. Просто відійдіть на безпечну відстань і попередьте перехожих. Повідомте про свою знахідку в екстрену службу.

Якщо ви опинилися на замінованій території

✔ Негайно припиніть рух. Не ворушіться і не рухайте ногами.

✔ Огляньте землю навколо ніг, щоб переконатися, що ваша позиція безпечна.

Повільно й уважно, не рухаючись, подивіться навколо, щоб побачити, чи можете ви помітити міни, дроти тощо.

✔ Присідайте, не рухаючи ногами, і візуально відшукайте дроти чи сліди мін.

✔ Негайно попередьте оточуючих. Зателефонуйте про допомогу в екстрену службу, але тримайте інших якомога далі від небезпечної ділянки.

✔ Огляньте місцевість. Що ще можна побачити: міни, дроти, мінні знаки?

✔ Візуально знайдіть найближчу безпечну зону — останнє місце, про яке ви знали, що перебуваєте на твердій безпечній поверхні, наприклад, на асфальтованій дорозі, ґрунтових колії, бетонній чи сталевій конструкції.

✔ Не рухайтеся, якщо не можете визначити безпечну зону чи дістатися до неї.

Дочекайтеся прибуття допомоги.

✔ Огляньте місцевість з метою виявити підозрілі предмети, міни, дроти, попереджувальні знаки.

✔ Не змінюйте свого положення. Вам на допомогу прийде кваліфікована допомога.

✔ Якщо вам доведеться залишити транспортний засіб (наприклад, якщо ваш автомобіль горить), виходьте з нього таким чином, аби вам не доводилося торкатися землі, доки ви не станете на колії обличчям назад, як прийшли. Заходьте лише настільки далеко, наскільки це необхідно, щоб опинитись у безпеці. Не зрушайте з безпечного місця до прибуття допомоги. Якщо вас більше одного, виходьте по одному, тримаючи дистанцію 25 м один від одного.

✔ Вийшовши з замінованої зони, переконайтеся, що ви повідомили про загрозу екстреним службам. Не намагайтеся встановити позначки на замінованій території самостійно!

Також нагадаємо, що кладовища і цвинтарі не мають бути сміттєзвалищами та згарищами.