Догори
Дати відгук

Кладовища і цвинтарі не мають бути сміттєзвалищами та згарищами

Також уточнюйте на сайтах місцевого самоврядування, чи дозволено прохід на те чи інше кладовище.

5 хв на прочитання21 Квітня 2023, 21:49
Поділитись:

На поминальні дні більшість людей піде відвідати могили своїх родичів, друзів. Хтось просто щоби поприбирати та прикрасити після зими, хтось вирішить влаштувати там поминальний обід, хтось просто принесе квіти тощо.

Це будуть масові заходи, в яких візьме участь кількадесят мільйонів людей. І більшість із них залишить по собі гори сміття, зокрема такого, яке буде розкладатись на кілька тисяч років довше, ніж існуватиме саме кладовище.

Найчастіше люди приносять штучні квіти, пластикові вінки, цукерки в поліетилені, садові рукавички з пластиковими вставками тощо. Все це залишиться на кладовищі навічно? Ні. З часом весь цей пластик під дією сил природи стане лущитись, розсипатись і перетвориться на мікропластик — маленькі часточки, які легко переносяться з ґрунтовими і підземними водами, втрапляють у повітря, яким ми дихаємо.

Хтось заперечить і скаже, що завше спалює все сміття після себе. Забруднюючи таким чином місцевий ґрунтовий покрив перегорілим пластиком та іншими шкідливими речовинами, а також додавши ще більше отруйних продуктів горіння в нашу забруднену атмосферу. Невже не простіше висадити на могилі живі квіти, які збережуть ваші кошти від щорічних покупок, а  природу і вас особисто — від зайвого пластику? Тим більше це не просто зайвий пластик — це цілі підприємства та галузі, які займаються його виробництвом, і це виробництво також шкодить довкіллю та здоров'ю кожного з нас.

Хтось виносить усе сміття в кінець цвинтарного кварталу і складає на велику купу, якою мають зайнятися місцеві двірники. Але чи бачили ви, що з цими купами сміття відбувається надалі? Працівники великих кладовищ просто підпалюють це сміття і не наглядають за вогнищем — їдуть чи йдуть від купи до купи, перетворюючи все кладовище на величезну «стихійну» пожежу. Добре, якщо це сміття просто згорить. Однак доволі часто вогонь зі сміття перекидається і на могили. Особливо коли є суха трава чи листя. Іноді можуть вигоряти цілі квартали з могил. До чиїх могил потім повернуться доглядачі — ті й відновлять. А на решті просто встановлять безіменну табличку з номером і, почекавши, доки могили зрівняються з землею, перетворять на нове похоронне місце, під нові поховання. На маленьких цвинтарях такі ситуації бувають рідше, але теж бувають.

Так само відбуваються великі пожежі і через вогонь у лампадках, які по собі лишають відвідувачі. Начебто всіх з дитинства привчають, що в лісі чи в полі треба дуже пильно слідкувати за вогнем, аби не сталося лиха, чи не так? Однак, приходячи на кладовище, більшість людей про це чомусь забуває.

Оскільки люди не часто відвідують кладовища і цвинтарі — більшість часу вони є просто раєм для тварин. Адже тут і тихо, і людей нема, і купа різних схованок. Раєм, який вбиває тварин пластиком, поліетиленом та іншим сміттям, періодичними пожежами та пастками з деяких видів ланцюгів і ґрат, якими огороджують подекуди могили. Залежно від регіону на кладовищах водяться різні види тварин, однак страждають всі вони від цієї діяльності людини однаково.  Ви лишили пластикові квіти, а їх згриз якийсь їжак і помер, або чиясь корова зайшла на неогороджене кладовище з пасовиська неподалік і наїлася цього сміття — вся рогата худоба дуже любить жувати пластик. Ви лишили цукерки, печиво чи пиріжки в поліетилені — а по них навідались тварини, птахи чи комахи. Добре, якщо це будуть птахи — в більшості випадків вони просто зроблять в упаковці дірки і видзьобають вміст. Бо їм важко ковтати плівку. Хоча іноді буває. А якщо їх з'їли разом із цим поліетиленом якісь тварини, то тут вже 50/50 — чи пощастить їм звільнити свій шлунок від цього сміття, чи вони помруть у страшних муках. Комахи також масово гинуть, не зумівши вибратись із поліетиленових пасток, до яких їх заманив солодкий запах їжі.

Якщо не вбила упаковка — вб'ють чудернацьких форм ґрати, різні огорожі, ланцюги навколо могил. Тваринам і птахам доволі не важко в цьому всьому заплутатись, але часто вже ніяк не вибратись без сторонньої допомоги.

Ну а якщо тварини та птахи успішно подолають усі ці небезпеки, створені людьми, то їм лишиться ще одна — вогонь. Який випалить гнізда й нори, лишить по собі згарище зі сміття і трупів тих, хто не встиг вибратись або був для цього ще занадто малий. Ну і, звісно, вогонь знищить також місцеву флору, яку не дорубали і не дотоптали люди.

Щоби всього цього уникнути та не перетворити кладовища й цвинтарі на місце знущання над природою — не смітіть, не влаштовуйте пожеж своїми лампадками та свічками, не встановлюйте якихось незрозумілих огорож, які, може, і красиво виглядають, але призведуть до загибелі якоїсь тварини чи птаха, якщо вони там застрягнуть.

Також зверніть увагу, що в деяких прифронтових регіонах відвідування частини кладовищ наразі взагалі заборонене через мінну небезпеку і можливу наявність нерозірваних снарядів та бомб. Уточнюйте на сайтах місцевого самоврядування, чи дозволено прохід на те чи інше кладовище.

Також ми розповідали, як захиститися від мікропластику: практичні поради.

Окрім того, нагадаємо, що мікропластик є однією з головних загроз для здоров'я в ХХІ столітті, але науковці знайшли вихід.

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Більше з розділу Еко
Більше з GreenPost