«Я не несу хрест, а люблю свою роботу». Як в Україні працюють волонтери, які допомагають хворим на COVID

20 квітня Україна відзначає День вдячності волонтерам.

Сплеск волонтерського руху почався 2014 року, коли активісти почали допомагати українським військовим, які відправлялися для виконання бойових завдань на Донбас. Із початком епідемії коронавірусу в Україні навесні 2020 року кілька потужних волонтерських організацій почали допомагати першим хворим та їх родичам.

GreenPost цього дня розповідає, як вже другий рік без відпусток і вихідних працюють фундаторки двох благодійних фондів - волонтерки Леся Литвинова та Катерина Ножевникова. 

"Не памятаю, коли був повноцінний вихідний"

Леся Литвинова (Олександра Коваль) працює в Києві та очолює БФ "Свої". Організація почала працювати навесні  2014 року. Волонтери допомагали внутрішнім переселенцям, згодом почали працювати з паліативними пацієнтами, онкохворими та людьми з  важкими діагнозами.

Зараз в офісі фонду доводиться працювати цілодобово та без вихідних. Литвинова відвідує офіс щоденно. У суботу та неділю там чергує один із 6 співробітників. 

Через велику завантаженість і напружений графік Леся мало не щодня бере з собою на роботу дочку Солю. Колежанки Литвинової жартома називають дівчинку "молодшим науковим співробітником". Вона грається поруч із мамою, доки Леся відповідає на телефонні дзвінки, приймає та відправляє кисневі концентратори, заспокоює рідних хворих і навчає їх, як доглядати за людиною із коронавірусом.

"Я не відновлююсь, я руйнуюсь. Не пам'ятаю, коли був повноцінний вихідний", - каже Литвинова. 

Телефонні дзвінки та повідомлення у месенджер жінка отримує цілодобово. Вимикає телефон лише на час короткого сну. У постах на особистій сторінці у Facebook просить друзів і знайомих не надсилати їй у приват вітальні листівки та картинки - через спам вона не може знайти важливі документи. 

Документи - це переважно виписки хворих, які потребують кисневої підтримки, накладні на концентратори та адреси, де чекають на апаратуру. 

Окрім нагальних проблем, пов'язаних із підопічними фонду, Литвиновій доводиться вирішувати побутові проблеми. Так, 15 квітня волонтерки фонду "Свої" змушені були втратити день не лише на допомогу хворим, але й на ліквідування наслідків прориву каналізації.

"Був важкий день у всіх сенсах. До вечора ми залишилися практично без концентраторів, з довгою чергою тих, кому терміново та боргом в три з половиною мільйони. А ще - із каналізацією, яка прорвала під підлогою. Запах лайна прекрасно відтіняв безнадійність того, що відбувається.Вранці прокидатися не хотілося. Зовсім. І їхати в офіс не хотілося", - ділитися спогадами Литвинова. 

Хоч трохи рятуватися від професійного вигорання жінці допомагають історії підопічних, які завершилися щасливо. Уранці після того самого напруженого дня 15 квітня в офіс "Свої" приїхав чоловік та привіз банку гречаного меду. Її просив передати хворий на коронавірус чоловік, який завдяки волонтеркам, почав одужувати. Коли про нього тільки дізналися у фонді, ситуація була критичною. Чоловіка виписали додому помирати. Медики боялися, що в лікарні він накладе на себе руки. 

Чоловік також просив передати Лесі Литвиновій та іншим дівчатам-волонтеркам слова: Ви врятували мені життя. 

"Я дуже люблю свою роботу"

В Одесі хворим на ковід допомагає БФ "Корпорація монстрів", яким керує волонтерка Катерина Ножевникова.  

У колективі - сім жінок. Спочатку вони працювали як волонтерки, але 2019 року організацію перетворили на фонд. Тепер отримують мінімальну заробітну плату. 

Робочий день у Ножевникової починається о 6 годині ранку. Саме з цього часу на телефон активно починають приходити повідомлення та дзвінки. Комусь негайно потрібен кисневий концентратор. Хтось не знає, що робити із рідною людиною, яку після ковіду недоліковану виписують із медзакладу. Комусь при критично низькій сатурації немає місця в лікарні. 

"Чотирнадцять дзвінків за ранок. Перший з них - о шостій. І кількість пацієнтів, які звертаються по допомогу, зростає просто в геометричній прогресії", - розповідає про робочі будні Ножевникова.

Додає, що її номер телефону пацієнтам роздають бригади "швидкої" та медики приймальних відділень опорних лікарень, які приймають хворих на коронавірус. 

Видавати людям необхідні концентратори доводиться навіть глибоко вночі. 

"О 22:00 дзвінок. Дитячий голос: вибачте що пізно. Мамі дуже погано, потрібен кисень. О першій ночі виїжджаю в офіс. Сплю на ходу. По дорозі повертаю не в той провулок і мене тут же заарештовує патрульна машини", - говорить Ножевникова. 

Поліцейський попросив пред'явити документи на авто. Тієї ночі Катерина була за кермом чужої машини й мала при собі лише права. Офіцера поліції також спантеличив вигляд жінки. Волонтерка після дзвінка дитини поїхала до офісу за концентратором поспіхом - без зачіски та у піжамі. Через перенапругу у неї тремтіли руки. Поліціянт навіть зробив припущення, що вона сіла за кермо нетверезою. 

Дізнавшись, що зупинив волонтерку, яка допомагає хворим на ковід, правоохоронець відпустив Ножевникову й та змогла дістатися до офісу. Під дверима її чекав незнайомий чоловік.  Йому через десяті руки передали інформацію, що "тут дають кисень".

Катерина Ножевникова каже, що вже звикла до того, що не всіх вдається врятувати. Але історію кожного свого підопічного все одно переживає дуже гостро. Можливо, через травматичний досвід, який отримала сама.

"Десять років тому я хворіла на вірусну пневмонію, в реанімації було важко. Я знаю, що таке задихатися. Безумовно, мені іноді це все набридає, як будь-якій живій людині. Але загалом я дуже люблю свою роботу. Я не несу хрест", - розповідає фундаторка БФ "Корпорація монстрів".

Як ми писали раніше, головний державний санітарний лікар країни запевнив, що місця з киснем для нових хворих на ковід є, а волонтери б'ють на сполох через нестачу кисневих концентраторів для пацієнтів, яких не приймають стаціонари.