Туберкульоз чи коронавірус: що чекає українців вже у квітні

На тлі коронавірусної паніки на другий план відійшла тема набагато небезпечніша – туберкульоз. 24 березня - Всесвітній день боротьби із цим захворюванням. Традиційно ЗМІ написали, обмежившись посиланням на статистику з  офіційного сайту ВООЗ - без зазначення розмірів фінансових збитків, які завдає хвороба Україні. Насправді йдеться по 4 млрд грн щорічно.  Тільки протягом січня-лютого 2020 року було зафіксовано 4,5 тисячі нових хворих, а 20 тисяч українців на той момент вже боролися із хворобою.

Другий етап медичної реформи передбачає зменшення кількості тубдиспансерів у кожній області. У підсумку має залишитись мінімум один  заклад — фтизіатричний центр або центр легеневих хвороб, де можна лікуватися на стаціонарі.

Якщо другий етап реформи не заморозять і не переглянуть, то вже за тиждень на нас може чекати маленький туберкульозний апокаліпсис. Крім того, пандемія коронавірусу може погіршити ситуацію з туберкульозом, адже якраз ця група хворих перебуває у групі ризику.  GreenPost розбирався у головних загрозах опального рішення Уряду.

КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ

Якщо другий етап реформи таки відбудеться без змін, то у деяких регіонах із 1 квітня буде звільнено від 100 до 300 медичних працівників диспансерів. Принцип «гроші ходять за пацієнтом» у цьому випадку матиме сумні наслідки.

«Покажіть мені ту людину, яка нарахувала капітаційну ставку (за лікування одного хворого на туберкульоз) у 20 663 грн 68 копійок. Хто ця людина? Просто хочу подивитися їй у вічі! Де вона проводила дослідження, на базі яких було зроблено ці розрахунки? Насправді потрібно приблизно 80 тисяч гривень на одного пацієнта. Треба розрахувати окремо вартість лікування у стаціонарі й окремо – амбулаторно», – сказав GreenPost Віталій Руденко, голова правління БО «Фундація «Громадський рух «Українці проти туберкульозу».

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ 2018-2-2021, ЯКОЇ НЕМАЄ

Україна не може три роки ухвалити документ. Саму програму, розроблену ЦГЗ МОЗ України, було надано до Верховної Ради України у 2019 році, але її відхилили як «непрофесійно підготовлену».

Поки що українська фтизіатрія дрейфує «без керма і без вітрил». Замість чіткої національної протитуберкульозної програми 27 листопада 2019 року Кабмін затвердив «Державну стратегію протидії ВІЛ-інфекції/СНІД, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 року» та «Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню» – документи «за все хороше проти всього поганого», котрі не регламентують фінансове, матеріальне та інше ресурсне забезпечення державою своїх заходів.

КУДИ Ж БЕЗ КОРУПЦІЇ І ДЕ УПРАВЛІНЦІ

На виконання попередньої «Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки» було витрачено понад 3,2 млрд грн. Водночас Рахункова палата України встановила, що майже 82 % заходів цієї програми реалізовано лише частково або не виконано взагалі.

При цьому стрімко зріс рівень захворюваності серед працівників протитуберкульозних лікувальних закладів. Більше ніж удвічі.

«Стара система недосконала, але це туберкульозні диспансери, де лікують дітей із мультирезистентною формою туберкульозу та з групи ризику. Це паліативний хоспіс і 19 шкіл для дітей із затухаючими формами туберкульозу… Здебільшого таких дітей було витягнуто з асоціальних сімей. Закриваються такі заклади – куди підуть ці діти? Крім того, такі діти підуть до звичайних шкіл – і це питання як безпеки, так і стигми, дискримінації…У цій реформі ми не подбали ні про лікарів, ні про пацієнтів. А ще є право здорових людей на здоров’я», – вважає Віталій Руденко.

На думку МОЗ, опікуватися пацієнтами фтизіатричних закладів, котрі з 1 квітня почнуть зачинятися, мають сімейні лікарі. Проте опитування Громадського руху «Українці проти туберкульозу» серед лікарів-сімейників показало, що більшість із них не готові приймати хворих на туберкульоз. Тому що погано, коли сидять у одній черзі мами з дітьми та хворі на відкриту форму туберкульозу.

ДЕ ВИХІД

Він є, але вимагає політичної волі, якої, схоже, немає у Кабміну.

«Україні потрібно провести аудит. Зібрати фахівців – фтизіатрів, епідеміологів, інфекціоністів, економістів, фінансистів. З’ясувати масштаби епідемії, порахувати, скільки і яких нам потрібно фтизіатричних установ та фахівців, скільки людей лікуватимуться у стаціонарах, а скільки на амбулаторній фазі, скільки нам потрібно ліжок для хоспісної і паліативної допомоги, скільки навчальних закладів для дітей із малими чи затухаючими формами туберкульозу тощо. Пацієнту має бути надано можливість лікування. І якщо скорочувати лікарів, то повідомляти за рік і надати можливість пройти перекваліфікацію.Звичайно, реформа потрібна, але вона має бути продуманою, виваженою», – говорить Віталій Руденко.

Через високі показники захворюваності на туберкульоз Україна стає також токсичною для країн Європи, адже давно зайняла позицію серед світових лідерів із мультирезистентного туберкульозу та туберкульозу з високою лікарською стійкістю.

В 2018 році, за даними МОЗ, в Україні було 62,3 хворих на туберкульоз на 100 000 населення.

У цей час у Польщі, за даними Світового банку, лише 16 хворих на сто тисяч населення, у Білорусі - 31, у Словаччині - 6.Більше, ніж у нас, наприклад, хворих на туберкульоз було в Афганістані, Камбоджі, Гані.

Це не привід для пандемії? До речі, туберкульоз вже давно не хвороба безхатченків, як вважалося раніше. Відповідно - кожен українець у групі ризику.

Як повідомляв GreenPost, туберкульоз в Україні вбиває щороку 3700 людей. Лікують туберкульоз за допомогою препаратів, які вбивають бактерію і не дають їй мутувувати. Лікування дуже довге: від трьох до двадцяти місяців, залежно від стадії захворювання та перебігу.