Три тонни горіхів з гектара: хмельницьке підприємство перейшло з вирощування волоського горіха на фундук

 Дика ліщина, прародителька теперішнього фундука, є однією з найстаріших садових рослин. У давні часи ця культура домінувала в північній Європі, будучи першим видом дерев карликового типу, які з'явилися відразу після льодовикового періоду. Кількість пилку ліщини у торфі періоду 15000-10000 років до нашої ери становить 85% від кількості всього знайденого пилку.

Українські аграрії вже знають, що при вирощуванні фундука не потрібно інвестувати в будівництво дорогих холодильників, установку шпалер і антіградових сіток, як в разі вирощування яблук, груші, черешні та інших культур. Немає потреби і в швидкій реалізації горіхів відразу після збору. Вони можуть тривалий час зберігатися без втрати якості при дотриманні температурного режиму і вологості. Середня тривалість життя фундукового саду 50-60 років, в Туреччині є сади фундука віком понад 120 років з досить гарною врожайністю.

Тож, підприємство на Хмельниччині вирощує фундук уже десять років. Сади розташовані у Хмельницькому районі на площі 100 га. Починали з волоського горіха, але дещо у ньому розчарувались — достатньо важко вирощувати, багато ризиків, змінились ринкові умови, знизився попит. 

«Одна з причин, чому ми перейшли з вирощування волоського горіха на фундук, — те, що він набагато легший в обслуговуванні. Є менше ризиків, повязаних із природними умовами», — каже представник підприємства Віталій Думітращук.

Наразі в садах вирощують лісовий горіх декількох сортів — каталонський та барселонський. Середній врожай фундука у промислових садах фермера — три тонни горіхів з гектара. Для цього, каже, потрібно доглядати сад, підживлювати його, захищати.

На підприємстві проходять усі етапи виробництва — від саду до столу.

«Ми вирощуємо фундук, сушимо його, зберігаємо, колемо, смажимо і фасуємо. Пропонуємо горіх уже готовим до споживання. Продаємо свій товар у межах України. Попит є достатньо високим», — додає аграрій.