«Суперклей бажано не використовувати»: поради цивільним від бойового медика

Сам собою світ сповнений непередбачуваних ситуацій: від дрібних побутових травм до серйозних надзвичайних подій. Головне їх джерело в Україні відоме — війна. Ми живемо в умовах, коли межа між фронтом і тилом розмита, хоч і наявна. Ніхто не застрахований від того, щоб опинитися в ситуації, коли саме йому потрібно буде проявити вміння надати першу допомогу — комусь чи собі. 

У психології існує поняття «ефекту свідка», коли в критичній ситуації люди розраховують на те, що допомогу надасть хтось інший. Що саме варто вміти, аби почуватися достатньо готовим до таких ситуацій? Про це сьогодні, у Всесвітній день першої допомоги, GreenPost розповів ординатор евакуаційного відділення, бойовий медик на позивний Бор.

 — Почнімо з того, що цивільним слід уміти в умовах війни з погляду медицини?

— Звісно, зазвичай аптечки в цивільних відсутні. Ніхто їх із собою не носить, тож доведеться використовувати все, що є напохваті. Якщо є хтось поруч, то, перш ніж надавати допомогу, обов'язково викличте швидку.

Перше й основне, що потрібно знати та вміти, — це зупинка критичної кровотечі. Найголовніше — оцінити її ступінь, візуально побачити, де і що. Можна використовувати все, що є напохваті, включаючи одяг постраждалого. З його допомогою можна зробити тиснучу пов'язку, затампонувати рану. За допомогою ременя створити безпосередній тиск на рану. Це мінімум, якого буде достатньо до приїзду швидкої допомоги.

Наступне після критичної кровотечі — дихання. Якщо постраждалий без свідомості, обов'язково слід перевести його в стабільне бокове положення. Виконується воно просто і потрібне передусім для того, щоб відкрити дихальні шляхи — так постраждалий зможе вільно дихати без загрози захлиснутись блювотними масами та кров’ю.

Фото 1/2

Не маючи напохваті аптечки, це мінімум, який потрібно знати та застосовувати. Якщо заглиблюватися далі, це вже буде тактична медицина.

— То найкраще мати аптечку військового та вміти користуватися всім, що там є? Чи це вже занадто просунутий рівень?

— У цивільному житті звичайна людина навряд чи буде носити з собою на роботу аптечку чи турнікет. Тому доведеться виходити з того, що є. Звичайно існують винятки як серед цивільних, так і серед медичних працівників. Варто нагадати, що наразі в нас ще існують відповідальні водії (наголошую, відповідальні), які мають в своєму авто аптечку першої допомоги. І саме вона в критичній ситуації може виявитись рятівною.

— Де цивільні можуть отримати ці практичні навички, куди звертатися? Особливо якщо людина живе в сільській місцевості — у місті-то бувають якісь курси абощо… Адже подивитися відео на YouTube недостатньо — це має бути саме м'язова пам'ять, тому що «в екстремальних умовах ви не підніметесь до рівня своїх очікувань, а впадете до рівня своєї підготовки».

— Це питання доволі складне. Тим більше зараз, враховуючи, що всі ховаються від ТЦК…

В містах є волонтерські організації, на базі яких можуть проводитися курси, тренінги з тактичної медицини. Якщо є якась тилова військова частина, то можна  підійти до командування та просто попросити. За можливості вони виділять інструктора, щоби провести курс для цивільних. Думаю, що у воєнний час ніхто не буде проти.

В сільській місцевості ситуація складніша. Якщо у вас є знайомі військові, які звільнені зі служби чи перебувають у відпустці, можна спробувати звернутися до них. Хоча це дуже делікатне питання. Адже людина, яка має відпустки 15 чи 30 днів на рік, навряд чи захоче виділити на таке навіть кілька годин. У селі ж можна «трусити» сільраду, щоб вони організували таке навчання. На жаль, тільки так.

Коротше кажучи, якщо хочеш чогось навчитися, або шукай курси, які вже є, або організуй їх сам.

— Яких порад військових щодо медичної допомоги цивільним не варто слухати? Як-от про використання суперклею замість накладання швів на рану.

— Цікаве запитання. Конкретно суперклей бажано в цивільних умовах не використовувати. Головне — це критична кровотеча та дихання. Більше ми нічого не вигадуємо.

Я би сказав, що, в принципі, варто слухати всі поради, але треба враховувати відмінності тактичних умов. Адже в цивільному житті є інші можливості. Зрозуміло, що у військових на першому місці — виконання бойового завдання, на другому — запобігання новим втратам (шляхом придушення вогню супротивника), а вже потім надання медичної допомоги. У цивільних же на першому місці — збереження життя людей. Це один із таких нюансів.

Враховуйте, що у військових інші підходи. При евакуації в тактичних умовах машина не завжди може заїхати, щоб витягнути поранених. У цивільному житті не приїхала одна швидка — приїде через деякий час інша. Тут усе-таки шансів набагато більше. Тому зупинили кровотечу, викликали швидку — все. Не може людина залишитися без допомоги — немає такого, щоб, наприклад,  швидка не приїхала протягом 3-4 годин — у будь-якому випадку екіпажі курсують.

— Що робити, якщо розумієш, що твоє життя не врятують (наприклад, тебе завалило, і шансів вижити немає — просто смерть буде довгою й болісною)? Чи є якийсь спосіб прискорити неминуче, а не просто спостерігати, як ти повільно помираєш?

— На це запитання в мене немає відповіді. Звісно, ніхто не порекомендує зробити щось, дати якусь таблетку чи укол. Я вважаю, що потрібно боротися до кінця. Навіть якщо ситуація здається безвихідною і на допомогу не доводиться розраховувати — ніколи не здаватися та намагатися зробити все можливе для збереження життя.

 Більше новин читайте на GreenPost.