Соціальні діалекти кашалотів Середземного моря: культурна еволюція в умовах ізоляції

Дослідження культурної еволюції тварин тривалий час фокусувалися на орнітофауні (зокрема, на вокальних діалектах птахів) та антропологічних аспектів людської мови. Вплив ізоляції популяцій та ефекту пляшкового горла (різкого скорочення чисельності або обмеженої кількості засновників) на вокальну культуру ссавців залишався менш вивченим. Науковий аналіз структури та варіативності акустичних сигналів ізольованої й слабко структурованої популяції кашалотів (Physeter macrocephalus) у Середземному морі дозволяє заповнити цю прогалину в біоакустиці та еволюційній біології. Дослідження опублікувано в журналі Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences.

Об'єктом дослідження став масив із 5 291 коди — стереотипних послідовностей клацань, які є основним інструментом соціальної комунікації кашалотів. Дані збиралися протягом 112 днів у період з 2003 по 2021 роки як у західному, так і в східному глибоководних басейнах Середземного моря.

Генетичний та історичний контекст цієї локальної групи є унікальним:

• Середземноморські кашалоти демонструють чітку диференціацію за мікросателітами від атлантичних родичів та критично низьку різноманітність мітохондріальної ДНК (mtDNA) — виявлено лише два гаплотипи в усьому мітогеномі, що вказує на заснування популяції вкрай обмеженою кількістю матрилінійних соціоекологічних одиниць (можливо, всього однією).
• Заселення басейну відбулося в межах останніх 20 000 років. Сучасна чисельність популяції є невеликою (низькі тисячі особин), через що вид має охоронний статус «Під загрозою зникнення» (Endangered) в Червоному списку МСОП.

Аналіз підтвердив абсолютне домінування в усьому Середземномор'ї коди типу 3+1 (три регулярні клацання, подвоєна пауза та фінальний четвертий клік). Це свідчить про наявність у регіоні лише одного глобального вокального клану, що різко контрастує з відкритими океанічними басейнами, де коеволюціонують і конкурують безліч кланів із різними акустичними маркерами ідентичності. Проте масштабний статистичний аналіз дозволив виявити тоншу структуру — два чіткі географічні діалекти:

Важливим біоакустичним відкриттям є асиметрія (дирекційність) утворенння діалектів. Соціальні групи кашалотів, зареєстровані на сході, періодично відтворювали «західні» повільні коди типу 3+1. Водночас у західному басейні східні маркери (8I та 3++1) не зафіксовані жодного разу. Це вказує на односторонній культурний дрейф та специфіку міграційних шляхів всередині Середземного моря (незважаючи на підтверджені факти перетину басейнів поодинокими молодими самцями).

Виявлені закономірності демонструють виразну еволюційну конвергенцію з процесами, які фіксуються в орнітології та лінгвістиці. Подібно до того, як ізольовані острівні популяції співочих птахів (наприклад, Pycnonotus sinensis або Meliphaga virescens) зазнають редукції пулу складів у піснях через ефект пляшкового горла, кашалоти Середземного моря втратили загальну різноманітність репертуару порівняно з «материковими» океанічними популяціями, але натомість виробили унікальні мікро-діалекти в умовах внутрішньобасейнової ізоляції. Розуміння цих вокальних маркерів є критично важливим для моніторингу просторової структури та ефективного збереження цієї вразливої морської екосистеми.

Більше новин читайте на GreenPost.