Що приховують старі цвинтарі Чорнобильської зони?(ФОТО)

Здавалося б, що цікавого можна знайти на старому покинутому цвинтарі? У Чорнобильській зоні відчуження відповідь на це запитання виявилася несподіваною: понад 400 видів рослин, вікові дуби й сосни, рідкісні дикороси, давні кургани та навіть сліди давніх релігійних традицій.

Ініціаторами масштабного дослідження стали науковці Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна — доктор філософії Надія Скобель та доктор біологічних наук, професор Іван Мойсієнко. До польових експедицій також долучилися фахівці Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, зокрема керівник наукового відділу Денис Вишневський.

Фото: Д.Вишневський

Ненавмисний резерват: як катастрофа зберегла природу

Чорнобильські цвинтарі мають особливу історію. Після аварії на ЧАЕС у 1986 році місцеве населення евакуювали, села спорожніли, а кладовища, які століттями були частиною повсякденного та сакрального життя громад, раптово залишилися без людського догляду.

Саме відсутність антропогенного тиску та регулярного господарського втручання перетворила ці території на унікальні природні резервати всередині Зони відчуження.

Нещодавно дослідники обстежили 24 цвинтарі Чорнобильської зони. Результати вражають навіть досвідчених ботаніків:

Флористичний вибух: зафіксовано понад 400 видів рослин, з яких більше ніж 350 — дикорослі або здичавілі.

Дерева-велетні: виявлено вікові дуби з обхватом стовбура понад 4 метри (найтовстіший живий дуб сягає 446 см в обхваті). Також знайдено сосни-гіганти з обхватом стовбура до 259 см.

Рідкісні види: серед знахідок — рослини, що перебувають під охороною, зокрема наголоватки синьоволошкові, примула весняна та ялівець звичайний.

Історико-культурний шар: на територіях некрополів зафіксовано невеликі кургани, борті (давні вулики) та дерев’яні поховальні споруди старообрядців, які відкривають маловідомі сторінки етнографії та історії українського Полісся.

Сакральна недоторканність: чому збереглися велетні

Чому саме цвинтарі стали прихистком для прадавніх дерев? Відповідь криється в давніх народних традиціях: вікові дерева на кладовищах ніколи не вирубували через особливе сакральне ставлення до місця спочинку предків та побоювання пошкодити могили.

Поки за межами цвинтарів старі праліси поступово зникали через вирубки та сільськогосподарську діяльність, на цвинтарях вони продовжували спокійно рости протягом століть.

Фото Д. Вишневський

Початок великої роботи

Науковці наголошують, що це лише перший етап обстежень. Дослідники планують повторити експедиції в різні пори року, адже повне ботанічне різноманіття відкривається лише в динаміці.

Особливі надії науковці покладають на весняний період — час, коли прокидаються ранньоквітучі рослини та можуть з’явитися рідкісні поліські орхідеї та інші ефемероїди.

Більше новин читайте на GreenPost.