Просто перевести лікарню на нове фінансування означає її зачинити – Дмитро Підтуркін

Якщо у більшості медиків Національна служба здоров’я України викликає просто глухе роздратування (тому що грошей стало менше), то деякі лікарі можуть логічно пояснити, що саме НСЗУ робить не так. На запитання GreenPost відповідав Дмитро Підтуркін, медичний експерт, засновник Української медичної експертної спільноти.

Чому НСЗУ не створює рівних умов для всіх надавачів медичних послуг?

Безпосередньо у 391-ій постанові Кабміну «Про затвердження вимог до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення»: «укладати угоди з усіма, окрім» (ідеться про вимогу «Реєстрація надавача як юридичної особи (крім державної або комунальної установи) або як фізичної особи – підприємця» – ред.). Це вже дискримінація. Хоча у профільному законі «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» ідеться про не дискримінаційний доступ до програми медичних гарантій з боку надавачів медичних послуг.

З іншого боку – ми отримали нерівні умови, коли вони (я би не відділяв НСЗУ від створеної системи фінансування, бо НСЗУ – це інструмент, запроваджений законом про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення) визначили, що для комунальних медичних установ фінансування і за програмою медичних гарантій, і паралельно ще через субвенцію оплачуються комунальні платежі та зарплата немедичного персоналу. Виходить, що частина медичних закладів повинна надавати зазначену медичну послугу лише за тарифом, за гроші від НСЗУ, а комунальні підприємства – за два фінансування: за гроші від НСЗУ та за гроші від місцевого бюджету, отримані за субвенцією для покриття комунальних платежів тощо. Це також нерівність.

Третє: приватник може отримувати додаткові гроші з пацієнта (за оплату додаткових медичних послуг, які не входять до підписаного з НСЗУ пакету), а КНП не можуть.

Чому тарифи, які розраховували НСЗУ, беручи за основу 2018-2019 роки, насправді фактично вийшли значно менші?

По-перше, як вони розраховували тарифи, не знає ніхто. Були спроби і МОЗ, і РНБО отримати методику розрахування тарифів... В НСЗУ не розповідають, як порахували ті чи інші тарифи. Та вони їх практично ніяк не порахували. Просто на пріоритетні послуги було пораховано притомну собівартість надання послуг, просто дуже занижену, бо там стоїть поточний рівень зарплат. А щодо всього іншого – взяли поточний рівень фінансування і поділили на кількість проведених за статистикою медичних втручань. Наприклад, на запитання «Чому стоматологи отримують 9 чи 10 грн за прийом?» НСЗУ відповіли: «А ви подивіться на свою статистику – вона ліва, за нею у вас пацієнтів щонайменше втричі менше, ніж насправді. Тому ми просто взяли вашу статистику і виділили об'єм фінансування, орієнтуючись на неї».

Реальна кількість проведених медичних маніпуляцій відрізняється в кілька разів. Є правила гри, прийняті в системі: узяти ліві дані, поділити, отримати тарифи. Це було дуже вигідно з погляду того, що, не збільшуючи загального обсягу фінансування, можливо здійснити перетікання фінансування за деякими напрямками охорони здоров'я – так, щоб сконцентрувати фінансові ресурси на маленьких напрямках, збільшивши фінансування у 2-3 рази.

Для чого?

Щоб потім показувати ефективність реформи. Цей підхід було реалізовано спочатку на первинці: не збільшуючи загальний обсяг фінансування охорони здоров’я за рахунок перерозподілу фінансування з інших напрямків, збільшили фінансування первинки у 2,6 рази, що дозволило різко підняти зарплати сімейникам. Те саме вони роблять зараз. Тому що ті тарифи, які зробили НСЗУ, збільшують, наприклад, фінансування онкології десь від 150 до 300%.

Ми ж не будемо говорити про тих, у кого тепер усе погано, а розповімо про тих, у кого добре. Причому пояснимо, що ті, у кого добре, ввійшли в реформу і почали працювати, а інші – просто каки, вони не захотіли реформуватися.

Ми вже писали про КНП «Фтизіатрія», чиє керівництво вважає, що їхній заклад виграв від реформи.

Виграли вони чи не виграли, треба розуміти по ефективності лікування пацієнтів. Можна всіх перевести на амбулаторку, але...

Як скорочували фтизіатричну службу? Візьмімо будь-яку область – скажімо, Чернігівську: був Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер, були відповідні тубдиспансери у Ніжині, Прилуках та Бахмачі, ціла система фтизіатричних медичних закладів. У процесі реорганізації (у нас же зачинити нічого не можна, можна лише реорганізувати шляхом приєднання) до цього року всі диспансери по області зробили відділеннями обласного. Склалася ситуація справді великої затратної частини. Тепер дали низький тариф. Але ж утримувати всю цю систему необхідно, не можна просто взяти і скоротити її!

А треба було зробити як: прийняли програму боротьби з туберкульозом у грудні цього року, там є чіткий 3-річний план реструктуризації системи фтизіатричної допомоги. Такі тарифи потрібно було запроваджувати не в 2020 році, а в 2023, після проведення реструктуризації.

Вам не подобається малонавантажена лікарня в Талалаївському районі – гаразд, вона така не потрібна: змінилася демографічна ситуація, район став депресивним, із нього виїжджають люди... Завтра ви її не зачините.

Це ж головна проблема, зокрема у фтизіатрії. Ми на стару систему накладаємо нові тарифи, кажучи: «ви тепер не повинні бути просто фтизіатричною службою, ви маєте стати багатопрофільними лікарнями, де лікуватимуть туберкульоз, СНІД та інші інфекційні захворювання». Як правило, зараз виграли ті фтизіатричний центри, які дуже швидко запровадили амбулаторку із незрозумілою ефективністю (поки що ми не можемо сказати, наскільки це ефективне лікування, ми бачимо лише, що це ефективніше по грошах) і почали надавати додаткові послуги – наприклад, по СНІДу. Тоді так, вони збирають декілька пакетів і в них виходить економія.