Половина жінок із цією хворобою про неї навіть не підозрюють, близько у 70 % її не діагностовано: ось про що йдеться

За статистикою ВООЗ, у всьому світі приблизно кожна десята жінка у репродуктивному віці має синдром полікістозних яєчників. При цьому до 70 % тих, хто від нього страждає, навіть не знають про свій діагноз, а близько 50 % не помічають ніяких симптомів. «Дзеркало» розповідає, що це за розлад, із чим він пов'язаний і як позначається на жіночому здоров'ї.

Що таке синдром полікістозних яєчників?

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — один із різновидів дисфункцій цього органу. У народі її також називають коротко — «полікістоз». Цей розлад вважається ендокринним, тобто пов'язаним із гормональними порушеннями.

Насамперед полікістоз характеризується нерегулярними менструаціями чи зовсім їх відсутністю. Якщо, звичайно, не йдеться про статеве дозрівання чи перименопаузу — у ці періоди життя подібне цілком нормально.

По-друге, у жінок із таким синдромом нерідко зустрічаються ожиріння чи симптоми, спричинені високим рівнем андгрогенів — чоловічих статевих гормонів. Серед найчастіших проявів їх надлишку — велика кількість волосся на тілі, облисіння за чоловічим типом на голові, жирна шкіра чи акне.

І по-третє, як можна здогадатися з назви синдрому, його також супроводжує утворення кіст — порожнин, заповнених рідиною, — у яєчниках.

Якщо жінка має хоча б два з цих трьох симптомів, лікар може запідозрити синдром полікістозних яєчників і призначити аналіз крові на гормони. Порушення може підвищити рівень відразу кількох із них: тестостерону, естрогену, інсуліну, лютеїнізуючого (ЛГ) й антимюллерового (АМГ) гормонів. Причому картина в кожному конкретному випадку може бути індивідуальною: наприклад, підвищаться лише два з перерахованих показників.

І наскільки це серйозно?

Для жіночого організму нерегулярні місячні — це вже гучний сигнал про проблеми зі здоров'ям. Менструальний цикл контролюється гормонами. Якщо місячні то приходять, то не приходять, отже, стався «збій у системі» — у деяких циклах із яєчника до маткової труби не виходить яйцеклітина, яку потенційно можна було б запліднити та завагітніти. Таким чином, полікістоз є головною і найчастішою причиною безпліддя у світі.

Кісти теж з'являються через проблеми з розвитком яйцеклітин. Річ у тім, що зазвичай під час циклу відразу кілька фолікулів починають «вирощувати» незрілі яйцеклітини, що перебувають усередині них, для овуляції. Та, що дозріє першою, вийде в маткову трубу, а решта просто зникне. Але при гормональному розладі у жінки яєчники можуть зберігати цю безліч маленьких незрілих фолікулів і накопичувати їх — це і є кісти.

Вони можуть ніяк себе не проявляти, але можуть і викликати біль у ділянці малого тазу чи при сексі, стати причиною крововиливних виділень між місячними, зробити менструації ряснішими — загалом доставляти дискомфорт.

Полікістоз також може супроводжуватися іншими симптомами: наприклад, проблемами зі сном, тривожністю, депресією, головними болями. Безперечно, це теж позначається на якості життя. Але й на цьому проблеми, спричинені цим синдромом, не закінчуються. Наприклад, науковці знайшли залежність між підвищенням ризику раку ендометрію та СПКЯ.

Також, звісно, не варто відкидати важливість психологічного ефекту від захворювань. У цьому випадку зайва вага і відмінний від «типових жінок» зовнішній вигляд (та ж рясна волохатість) можуть викликати проблеми з ментальним здоров'ям і появу соціальної стигми. Особливо на тлі того, що мало хто з тих, хто має цей ендокринний розлад, у принципі про нього знають і можуть думати, що вони самі по собі «некрасиві».

Хто в групі ризику і чи лікується це?

Сьогодні лікарям відомі два головні фактори ризику — спадковість і діабет ІІ типу. Він найбільш поширений. ВООЗ також каже, що у жінок із полікістозом часто зустрічаються й інші супутні стани та захворювання. Наприклад, підвищений артеріальний тиск і холестерин, а також проблеми із серцем.

Що є причиною, а що наслідком — не завжди до кінця зрозуміло. Наприклад, у жінок із полікістозом діабет може розвинутися якраз на його тлі. Відомо лише, що й у діабетиків, і у жінок із цим гормональним розладом є резистентність до інсуліну (чи щонайменше схильність до неї).

Лікування від полікістозу не існує — цей діагноз вважається хронічним. Але якщо жінці його поставили, то це не хрест.

Жінкам із факторами ризику (навіть якщо діагнозу СПКЯ у них немає) ВООЗ рекомендує дотримуватися здорової дієти та мати достатньо фізичного навантаження, щоб попереджати набір ваги та розвиток діабету. Ті ж правила підійдуть і для зниження проявів симптомів полікістозу, якщо він розвинувся. Достатньо буде скинути 5-10 % від наявної маси тіла, і навіть це буде ефективно.

Якщо полікістоз уже розвинувся і діагностований, лікарі нерідко радять гормональну контрацепцію. Вона може допомогти встановити регулярність циклу та знизити симптоми синдрому. Інші препарати, які індивідуально підбираються у кожному випадку, можуть, наприклад, зменшити прояв акне.

З проблемою рослинності на тілі успішно бореться косметологія. Наприклад, якщо жінка відчуває дискомфорт від зайвого волосся (особливо на обличчі), вона може звернутися до електроепіляції. При цьому методі рослинність йде назавжди: фолікул волосся руйнується під впливом невеликого розряду струму. Мінусу у процедури два — навіть для невеликої ділянки шкіри потрібно мінімум кілька сеансів, і це не дешево. Проте слід розуміти, що це не лікування синдрому, а лише боротьба з його симптомами.

Для тих, хто, незважаючи на наявність полікістозу хоче завагітніти, є різні варіанти. Іноді допомагає просто зміна способу життя, іноді терапія для стимуляції овуляції. Якщо це не призводить до зачаття, тоді може бути використано ЕКЗ.

Але ж лікарі думають про більш ефективну, ніж здоровий спосіб життя, профілактику цього синдрому?

Про це поки що рано говорити: науковцям важко навіть пояснити природу цього синдрому. Крім того, існують актуальніші складнощі, пов'язані з полікістозом — до речі, найчастішого жіночого ендокринного порушення.

Зокрема, близько половини жінок із цим синдромом навіть не мають жодних яскраво виражених симптомів або думають, що просто «так і має бути». Тому цей гормональний розлад нелегко діагностувати — дехто дізнається про нього, лише коли намагається зачати дитину. Дослідники навіть підраховували, що в Європі та Північній Америці середньому жінкам потрібно витратити більше двох років і пройти щонайменше через трьох лікарів, аби їм поставили діагноз.

Окрім того, у різних регіонах та культурах жінки з полікістозом стикаються з різними проблемами. У 2016 році австралійські науковці зауважили, що європейки рідше турбувалися про труднощі зі втратою ваги та резистентністю до інсуліну, ніж американки. Це пов'язали з поширеністю надмірної ваги, ожиріння та діабету у США. Натомість мешканки Європи набагато частіше були стурбовані через підвищену волохатість тіла та депресію.

Тому сьогодні головна проблема полікістозу, яку намагаються вирішити медики, — це поінформованість щодо цієї хвороби. Відвідати лікаря для консультації однозначно варто, якщо ви:

• регулярно помічаєте, що цикл нерегулярний;
• на обличчі росте волосся або вам здається, що його надмірно багато на тілі;
• якщо ви намагалися зачати дитину рік і більше, але у вас із партнером не вийшло.

Самих лікарів закликають не ігнорувати будь-які переживання жінок з приводу пов'язаних із полікістозом симптомів, і фокусуватися в лікуванні на тих проблемах, які турбують самих пацієнток.

Більше новин читайте на GreenPost.