«Пам’ять про Голокост важлива в українському суспільстві тим, що це пам’ять про цінність кожного людського життя»
27 січня відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Тема Голокосту належить до найбільш вибухонебезпечних, але з огляду на те, що Україна перебувала в епіцентрі тих подій, обійти її просто неможливо. Чому для українців ця тема важлива, як Голокост вплинув на нашу історію та які уроки він дав людству? Про це GreenPost розповів кандидат історичних наук, лектор університетської партнерської програми з історії Голокосту Claims Conference (США) Артем Харченко.
— Почнімо з того, коли з’явився термін Голокост, наскільки він коректний і що в нього заведено вкладати?
— Термін «Голокост» з’явився фактично відразу після Другої світової війни. В єврейській традиції є інший термін — «Шоа», тобто катастрофа. А «голокост» — це з грецької «всеспалення». Яка суть у нього вкладається? Йдеться про вбивство євреїв під час Другої світової війни. Якщо ширше — взагалі про нацистську політику, яку визначають як геноцид і яка тривала з 1933 по 1945 рік, тобто весь час існування Третього рейху. Якщо говорити про наукову складову (і вона, звісно, впливала на публічні дискусії), то студії Голокосту є одним із найдинамічніших напрямків, і їхній фокус постійно змінювався: якщо спочатку йшлося саме про нацистів — про Націонал-соціалістичну партію, про ССівців — як винних, то в німецькому дискурсі це поступово розповсюджувалося на інші прошарки населення: почали говорити про Вермахт, потім про, так би мовити, «звичайних людей», які були причетні, потім у книжці Венді Лауер почали згадувати і про жінок як співучасниць того, що творилось, і в той же час почали писати про колаборантів і ширше про певних представників місцевого населення, які допомагали нацистам на окупованих територіях. Меседж 80-90-2000-их років — що без цих колаборантів нацистам не вдалось би так швидко й так масово вбити євреїв. Отже, йдеться про нацистів, про їхні союзні режими (як-от угорський чи румунський, менше італійський) та про колаборантів.
— Яка офіційна цифра людських втрат у Голокості?
— Держава Ізраїль обстоює доволі сакральну цифру — 6 млн. Хоча в наукових колах фігурує цифра 4,8 млн.
Якщо ж ідеться про територію України, то зазвичай говорять про 1,5 млн жертв. Але мають на увазі також території, приєднані після окупації Польщі, тобто разом із Західною Україною.
Вважається, що нацистами було вбито третину чи навіть більше тодішнього світового єврейства. Якщо говорити про Польщу, яка мала найбільше єврейське населення у міжвоєнній Європі, то майже все польське єврейство було знищено. Якщо ж говорити про Україну, то з 2,5 млн було вбито 1,5 млн. Але тут треба дивитися регіонально. Наприклад, у львівській громаді зі 130 тисяч вижило близько 2, але з харківської громади такої ж чисельності загинуло близько 12 тисяч, тобто більшість людей змогли врятуватися. Чи виживете ви, залежало від того, як близько ви знаходилися до кордону.
— Як це позначилося на демографічній ситуації?
— Це можна розглядати навіть не тільки як єврейську демографію, а й загалом: в Україні після війни стався демографічний вибух, і ці втрати частково було відновлено, незважаючи на величезні втрати. Але тут знов-таки слід дивитися регіонально: кардинально змінюється демографія саме Правобережної України, бо там з XVI століття існували численні єврейські громади (згадаймо Бердичів, Житомир, багато інших), але це вже ніколи не буде відновлено. Після Другої світової війни єврейські громади стали дуже малочисельними, якщо їх узагалі можна трактувати як громади. Хоча так само зникли поляки.
Що ж до того, що після такого нищівного удару євреям на світовій мапі з’явився Ізраїль, то слід враховувати, що це був певний політичний компроміс так званих великих держав, і на початку йшлося про зовсім незначну територію і населення. Ізраїль у 1947 році виглядав зовсім не так, як ми звикли сьогодні, і це дозволяло арабським політикам намагатися просто
«скинути його в море», хоча ми знаємо, що це не вдалося.
Безперечно, євреї змогли зробити потужну державу на малопридатній території, але також слід враховувати, що під час Голокосту гинули переважно «ашкеназім» — єврейство Східної Європи, а Ізраїль створювали дуже різні групи, до яких Голокост просто не дістав. Адже головним майданчиком, де відбувалася ця трагедія, була Східна Європа.
— Який головний урок Голокосту для нас сьогодні? Який висновок ми маємо зробити з тих подій?
— Гадаю, що головний урок Голокосту ще не вивчений. Це урок про цінність життя взагалі. На жаль, ми у ХХ столітті мали такий різний досвід, і часто в цьому досвіді окреме людське життя не дуже цінувалося. Пам’ять про Голокост важлива в українському суспільстві тим, що це пам’ять про цінність кожного людського життя. Друга причина, чому я кажу, що цей урок не вивчено — різниця між західно- і східноєвропейським пам’ятанням: для Західної Європи відразу після Другої світової пам’ять про Голокост перетворюється на стрижень історичної політики не тому, що були просто вбиті євреї, а тому, що йдеться про нашу спільну відповідальність, коли поруч із нами коїться злочин, про громадянську позицію кожного. Поступово це перекидалось і на Східну Європу, яка приєднувалася до європейського простору. Україна начебто рухається в тому напрямку, але поки що дуже повільно.
Нагадаємо, Україна вшановує жертв трагедії: протягом Голокосту було вбито понад 6 мільйонів євреїв.