Офіційна рекомендація щодо профілактики хвороби Лайма вже втратила ефективність — інфекціоніст
Усі офіційні рекомендації мають переглядатись і час від часу корегуватись.
Коли лікарська тактика відрізняється від офіційного протоколу, розгубленим пацієнтам, які вже й так «заплуталися порадами з всезнаючого гугла», стає взагалі незрозуміло, кого слухати. Про це розповідає лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.
Він наводить приклад: згідно американських і європейських рекомендацій для профілактики хвороби Лайма в перші 72 години (від укусу зараженого кліща) варто прийняти однократно 2 таблетки доксицикліну. Але насправді ця офіційна, загальновідома рекомендація вже втратила ефективність, говорить лікар.
«Приходять постійно пацієнти, з велетенськими еритемами, з позитивними аналізами, які пропили таку профілактику та все одно захворіли. Випадків накопичилось уже достатньо, аби констатувати, що такий підхід не є ефективним», — наголошує інфекціоніст.
Дубровський пояснює, що справа не в тому, що американці помиляються, а в тому що всі офіційні рекомендації мають переглядатись і час від часу корегуватись.
«Це нормальний процес. Усе змінюється. Мікроорганізми намагаються пристосуватись та перехитрити імунну систему. Вчені шукають нові ліки або удосконалюють схеми лікування. Так само і в контексті хвороби Лайма. Накопичений досвід неодмінно призведе до зміни протоколу. Це лише питання часу та бюрократичних затримок.
Він розповідає перевірений та ефективний наразі алгоритм швидкого реагування на укус кліща.
У випадку високого ризику зараження профілактика доксицикліном для дорослих складає 5 діб, а не одну. Антибіотик для профілактики приймається лише тоді, якщо точно відомо, що кліщ укусив не пізніше 72-х годин та є зараженим. В усіх інших випадках — коли кліщ не досліджений, минуло більше часу тощо — на 20-25 день обов’язково треба здати кров на аналізи. І тоді буде зрозуміло, треба лікуватися чи ні.
«Бореліоз лікується. Головне — його не пропустити», — наголошує інфекціоніст.
Також нагадаємо, що група ризику на бореліоз визначається не генетикою, а поведінкою – лікар.