У холодну пору року не лише люди шукають тепла та затишку. Кажани, що мешкають у помірних широтах, з настанням зими мігрують або впадають у сплячку. Проте все частіше вони знаходять притулок не в природних сховищах, а в парадних, на балконах, у підвалах та на горищах житлових будинків. Ветеринари пояснюють це тим, що люди активно руйнують природні місця проживання цих тварин. Залишені на морозі без надійного укриття, кажани, занесені до Червоної книги України, приречені на загибель.
Цієї осені на допомогу рукокрилим прийшла військовослужбовиця з Одещини Катерина Ротаренко. Вона є учасницею гуманітарного проєкту «На щиті», працюючи на деокупованих територіях. Дізнавшись, що в Одесі немає волонтерів, які б займалися порятунком кажанів, Катерина запропонувала свою допомогу. Тож цю зиму 27 рукокрилих провели під її опікою. Своєю зворушливою історією військова поділилася з журналісткою видання «Південь сьогодні» та у соціальних мережах. Частину врятованих тварин Катерина залишила зимувати в себе, а інших відправила до Харківського Центру реабілітації рукокрилих.
«Майже кожного вечора я проводила з тими, кого більшість людей ніколи не бачила — з кажанами. Через теплу погоду їх часто знаходили в парадних, квартирах, на вулицях. І майже щотижня приносили нового: щойно один малюк засинав на зимівлю, вже з’являвся інший», – розповідає Катерина у своєму дописі.
У п’ятницю, 18 квітня, напередодні Міжнародного дня визнання кажанів, Катерина випустила врятованих тваринок на волю у Парку Перемоги в Одесі.
«До Дня вдячності кажанам. Найкраща вдячність — це врятоване життя. Кілька місяців щоденного піклування — заради однієї секунди – польоту на волю», – написала вона.
В Українському центрі реабілітації рукокрилих наголошують на важливості кажанів для екосистеми. Всі європейські види є нічними мисливцями на комах, регулюючи їх чисельність, зокрема шкідників сільського та лісового господарства. Таким чином, ці маленькі ссавці допомагають заощаджувати мільярди доларів, які інакше довелося б витратити на пестициди. Один кажан здатен спіймати сотні комах за годину, а великі колонії – тонни комах за ніч, включаючи комарів.
Кажани живуть значно довше за інших дрібних ссавців подібної ваги – від 5 до 25 років, що пов’язано з їх уповільненим метаболізмом та здатністю впадати у сплячку. На Одещині зустрічається багато видів рукокрилих. У Катерини Ротаренко зимували представники трьох видів: руда вечірниця, нетопир середземноморський та лилик двоколірний. Кожна тваринка мала свій унікальний характер. Військовослужбовиця годувала їх личинками хрущака та зофобаса, дотримуючись рекомендацій Центру реабілітації.
На жаль, деякі кажани потрапляли до Катерини з ушкодженнями, найчастіше – зі зламаними крилами. Таких тварин відправляли до фахівців у Харків для отримання професійної допомоги. Всі врятовані та випущені в Одесі кажани були кільцьовані, що дозволить відстежувати їх рух у майбутньому.
Більше новин читайте на GreenPost.