«Недовзятий» Бахмут: експерти пояснили, як Україна зможе повернути місто в короткий термін
Росіяни майже окупували Бахмут, але Україна, можливо, наступає тут же.
Російська сторона щоразу розповідає про повне взяття руїн, що залишилися від міста Бахмута на Донеччині. Зважаючи на все, це недалеко від істини: переважна частина території міста, бої за яке з перервами йшли майже рік, залишилася за російськими силами. «Дзеркало» розповідає, яка зараз ситуація на цій ділянці фронту і чого чекати далі.
Що відбувається
Останніми днями в російському медіапросторі піднялася справжня буря, яка нібито стосується переможного закінчення боїв за Бахмут. Ще 20 травня власник ПВК «Вагнер» заявив, що опівдні того дня місто було повністю окуповане росіянами, причому виключно людьми самого Пригожина, а не ЗС РФ (а також вкотре звинуватило верхівку армії РФ у неефективних діях).
Телеканали Росії розповідали про «історичну подію» та порівнювали емоції від захоплення міста з тими, що «у дідів у Берліні були». Путін офіційно привітав найманців і пообіцяв представити до нагород.
Українська сторона втрати Бахмута не підтверджує. 22 травня заступниця глави українського Міноборони Ганна Маляр написала у своєму Телеграм-каналі, що ЗСУ утримують деякі об'єкти та приватний сектор у районі Літак на південному заході міста, а також ведуть бої за панівні висоти на північ і на південь від Бахмута.
При цьому 21 травня речник Східного угрупування ЗСУ Сергій Череватий не виключає повного виходу українських частин із міста.
«Відхід із міста чи його оборона — це вирішуватиметься лише з урахуванням доцільності та збереження своїх сил і засобів. Можливі різні варіанти, але це лише на розгляд командування, яке за рік війни показало, що завжди ухвалює вірні рішення. Потім це дозволить завдати ще більшої шкоди ворогові і за необхідності повернути ці позиції», — сказав він.
Пригожин уже заявив, що після остаточної окупації міста далі ПВК «Вагнер» не піде, а вирушить у тил, передавши позиції регулярним російським військам. Командувач же сухопутними військами ЗСУ Олександр Сирський, підтверджуючи слова Маляр, розповів, що українці просуваються на флангах позицій РФ у передмісті Бахмута, і пророкував російським військам у місті тактичне оточення.
«Завдяки цьому ми зможемо контролювати всі висотні будинки, зайняті ворогом, і поступово їх знищувати. Це позбавляє ворога контролю за підступами до міста та дає нам певні тактичні переваги», — сказав Сирський.
Як можна оцінити ситуацію у Бахмуті?
Незалежно від того, який саме відсоток території Бахмуту сьогодні контролює російська армія, це майже вся міська територія. Справді, свідчень того, що південний захід міста захоплений росіянами, немає. Український військовий оглядач Олександр Коваленко зазначає, що за останні дві доби окупанти не зробили ні фото, ні відео на тлі «славно і сумно відомого літачка» (йдеться про пам'ятник винищувачу МіГ-17 у парку Дружби у мікрорайоні Літак, який був зруйнований вогнем ще в березні).
Аналітик зауважує, що в аналогічній ситуації, коли росіяни відтіснили українців на лівий берег річки Бахмутки два місяці тому, вони «відразу почали пиляти фото та відео на тлі „танчика“» (теж пам'ятник, але не літаку, а танку Т-34, на який найманці у березні повісили свій прапор).
При цьому мікрорайон Літак, хоч і становить невелику частину Бахмута, стратегічно важливий: саме звідси на південний захід йде траса Т0504, яка відкриває шлях на Костянтинівку, яку контролює Україна. Це одна з двох важливих доріг, що ведуть у західному напрямку — туди, куди прагне наступати російська армія. Поки Літак не взято, подальше просування росіян навряд чи можливе.
Втім, невідомо, чи наступ росіян взагалі триватиме. Сили сторін неминуче виснажені багатомісячним протиборством і зазнаними втратами. Точні цифри невідомі, але Бі-бі-сі та «Медіазона» провели власне дослідження і з'ясували, що середні втрати російської армії (саме армії, а не найманців ПВК) за останні п'ять місяців (протягом яких основним театром бойових дій був саме Бахмут і найближчі населені пункти) перевищили середній показник навіть кривавого 2022 року. Тільки поіменно відомо про більш ніж 10 тисяч загиблих у цей час росіян (за всю війну — понад 22,5 тисячі), але цифри можуть бути ще вищі. При цьому вбитих найманців «Вагнера» рахують, як зазначено в дослідженні, куди менш ретельно, тому їхні лави могли порідшати ще значніше.
Сам Пригожин сказав, що ні на Хромове (раніше Артемівське — населений пункт на північний захід від Бахмута), ні на Іванівське (раніше Червоне — населений пункт біля траси Т0504 на південний захід від Бахмута) його бійці не підуть — тобто рух ПВК «Вагнер» у спробі оточити українські сили у цьому районі завершаться. Правда це чи ні, ми дізнаємося найближчими днями — якщо найманці вирішили йти і передавати фронт регулярним силам, приховати це навряд чи вдасться. В Інституті вивчення війни вже наголошували, що заяви господаря ПВК «не мають стратегічного значення».
Щодо стратегічного значення окупації Бахмута, то тут щось нове сказати важко: про те, що місто в цьому плані мало що означає, говорили багато хто, від колишнього радника глави Офісу президента України Олексія Арестовича до координатора зі стратегічних комунікацій у Раді національної безпеки Білого дому Джона Кірбі, та й самого Євгена Пригожина.
У вже згаданих репортажах російського ТБ про взяття росіянами Бахмута звучали тези на кшталт того, що місто є «найкоротшим шляхом до Дніпропетровська», але це, ймовірно, розраховано на внутрішню аудиторію, якій треба пояснити, чому взяття руїн райцентру на Донбасі — це важливе досягнення.
Які висновки і що буде далі
Відколи Бахмут опинився в напівоточенні, а частину доріг на захід із міста було перерізано, минуло вже два місяці — українське командування так і не прийняло рішення евакуювати гарнізон, а російська армія і ПВК «Вагнер» не зуміли перерізати магістралі. Провести скільки завгодно повільну, але все ж таки операцію на оточення у росіян не вийшло, і «визволення» міста звелося до боїв у забудові та повільному витісненні ЗСУ з бахмутських кварталів.Зважаючи на все, військове мистецтво росіян дещо просіло навіть порівняно з рівнем річної давності. Тоді, влітку 2022 року, проводячи операцію із захоплення залишків Луганської області, що контролювалися Україною, ЗС РФ змусили ЗСУ піти з міста Лисичанська під загрозою оточення гарнізону — «котел» у російської армії не вийшов, але вона зуміла домогтися виконання завдань іншим чином, ніж раз-у-раз повторюючи «м'ясні штурми». Щоправда, у випадку з Бахмутом їх неодноразово виправдовували тим, що ПВК «Вагнер» просто нав'язала ЗСУ бій на виснаження, щоб перемолоти українські сили. Однак, не знаючи точного співвідношення втрат і резервів, перевірити це неможливо.
Якщо росіяни таки «дотиснуть» Бахмут і окупують 100 % території міста, то шансів оточити значне угруповання ЗСУ там вони не мають — таких угруповань у місті просто не залишилося. Більше того, ЗС РФ і найманці не зможуть зайняти навіть позиції, що вивищуються над місцевістю. Річ у тім, що на схід від міста тягнуться пагорби, на захід — знову ж таки пагорби, а посередині в долині річки Бахмутка лежить саме місто.
У липні 2022 року «Медуза», розповідаючи про відступ ЗСУ з Лисичанська і звертаючи увагу на низинне розташування Бахмута і Сіверська, зазначала, що ці міста не пристосовані до тривалої оборони (це багато в чому обґрунтовано — важко оборонятися, якщо противник перебуває вище за тебе, тому для захисту зазвичай вибирають панівні висоти). Проте саме бахмутська оборона стала найдовшою з початку війни — ЗСУ впоралися там, де топографія підвела.
Подальші дії російської армії поки неясні, але навряд чи буде наступ у якомусь іншому місці. Оскільки просування росіян у Донецькій області мінімальне, а командування планувало окупувати регіон ще восени 2022 року, ймовірно, атаки продовжаться якщо не на позиції на захід від міста, то на інші пункти Донбасу на кшталт Авдіївки. Не виключено й повне припинення наступу — у цьому випадку ініціатива перейде до ЗСУ.
Також не можна виключати, що Україна зможе повернути Бахмут, причому в короткий термін, якщо справді завдасть ударів по флангах і оточить російські сили в місті. Але чи наступатимуть ЗСУ саме тут — невідомо. У перших числах березня Пригожин уже заявляв, що Україна зібрала тут угруповання для флангових ударів та оточення ПВК «Вагнер» у місті, проте ніякого наступу тоді не було. Зараз про дії на флангах каже сама українська сторона — окрім заяви Олександра Сирського, відомий український військовий аналітик, координатор групи «Інформаційний опір» Костянтин Машовець зазначав, що «південніше та північно-західніше міста ситуація для противника продовжує загострюватись», утім, не уточнюючи, про що конкретно мова.
Минулого літа склалася ситуація, коли про наступ України на Херсон кілька місяців говорили та писали буквально всі, а у вересні головний удар ЗСУ розпочався за сотні кілометрів від цього міста і в результаті зрізав «Ізюмський виступ» на Харківщині. Чи означають заяви сторін, що під Бахмутом знову розпочнуться масштабні бої, але наступатимуть уже ЗСУ — невідомо.
