Зараз, після стратегічної невдачі російських військ під Бахмутом, у ЗСУ найкращі шанси досягти успіху — Гіркін (Стрєлков)
Тепер російським військам слід чекати на «хід у відповідь» від українців.
Скрін Scribble Maps
У російському інфопросторі всіляко піарять («бахмутську операцію»), щоб увінчати лавровим вінком переможця власника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина, проте завершення штурму Бахмута росіянам святкувати не варто. Таку думку висловив міжнародний терорист, колишній полковник ФСБ, перший «міністр оборони ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков).
Він наголошує, що після «принизливих осінніх поразок, що ледь не перейшли в катастрофу в Харківській області» — спочатку скорочення, а далі і повного залишення Херсонського плацдарму під натиском ЗСУ — ЗС РФ, провівши часткову «недомобілізацію» («оскільки правовий її статус виявився зовсім незрозумілий і вона обмежилася лише призовом до армії 250-300 тисяч осіб»), спробували під час зимової кампанії (що поступово перейшла у весняну) «взяти реванш» на Донбаському фронті. Саме і лише Донбаською (Донецько-Луганською). Гіркін вважає, що ще раніше (навесні 2022 року — після «деескалації») Кремль узяв курс на «заморожування конфлікту через компромісний договірняк з партнерами». Тому ні про які наступи вглиб України не йдеться взагалі — «хай би які стратегічні перспективи вони обіцяли».
Терорист констатує, що починаючи з кінця квітня 2022 року всі наступальні операції ЗС РФ проводили тільки на Донбасі. Навіть зайнявши частину Харківської області по лінії Сіверського Дінця («наступати на захід від нього не збиралися»), рухалися лише на південь — на найсильніше укріплену Слов'янсько-краматорську агломерацію.
На думку Гіркіна, починаючи наступ на Донбасі пізньої осені 2022 року, російське командування знову намагалося вирішити для політичного керівництва завдання «повністю звільнити Донбас і приступити до торгу з київськими і дорогими західними партнерами, щоб нав'язати їм "статус-кво": Крим, Донбас і коридор до Криму — за нами, на більше не претендуємо"».
Терорист констатує, що це завдання за сім місяців кровопролитних боїв («на багатьох ділянках — під Авдіївкою та Мар'їнкою, наприклад, практично безперервних») не вирішена навіть частково.
«І те, що "Вагнеру" — до середини зими ц.р. "за розрядом люкс" — усе-таки (ціною майже повної втрати власної піхоти) в ході багатомісячної м'ясорубки вдалося "віджати" два містечка — Соледар і Бахмут — це єдина тактична перемога. А у зв'язку з повним провалом стратегічного завдання — взяття Бахмута і подають, як "вінець полководницького мистецтва" й "епохальну битву всесвітньо-історичного значення"», — нарікає Гіркін.
Він зазначає, що загалом операція завершилася стратегічною невдачею російських військ. Адже ЗСУ не витіснено з Донбасу за всіма основними напрямками, по більшості напрямків — не зрушили з місця взагалі. Тимчасом у ході наступу ЗС РФ витратили багато навченої живої сили, вичерпали майже до дна запаси озброєння, спорядження та боєприпасів, необхідні для подальших наступальних операцій.
«Тому "дотиску" Бахмута приділялася підвищена увага всі останні 2 місяці — треба було досягти хоч якогось результату "для пропаганди", щоб потім "перевести дух"... Ось, типу, перемогли... І вчора зупинилися відразу на околиці Бахмута, щойно до неї доповзли — далі сил іти нема...» — говорить терорист.
Він наголошує, що тепер росіянам слід чекати на «хід у відповідь» від ЗСУ. На його думку, українці атакуватимуть незабаром, бо зараз мають найкращі шанси досягти успіху.
«Найкращі ударні частини ЗС РФ — виснажені багатомісячними боями. Запас боєприпасів – мінімальний. Якщо, наприклад, ворог вибере для атаки Донецький фронт (наприклад, на Маріупольському напрямку) — то його зустрінуть сильно пошарпані та "проріджені" перекидами резервів до Бахмута частини та підрозділи. А якщо він зважиться наступати на Запорізькому фронті, то може не турбуватися за стабільність своєї оборони на Слов'янсько-Краматорському напрямку та під Авдіївкою», — міркує Гіркін.
З огляду на всі обставини він вважає «перемогу під Бахмутом» насамперед «непотрібною» (через відволікання на непридатний об'єкт), а по-друге, Пірровою.
«Вона не коштувала витрачених на неї сил і засобів навіть приблизно», — переконаний терорист.
