Катерина ЛУК’ЯШКО

В Україні виявили перший випадок коронавірусу SARS-CoV-2 або 2019-nCov, який викликає захворювання COVID-19. Його зафіксували у чоловіка з Чернівців. Раніше Рада національної безпеки і оборони України звернулася до Кабінету міністрів з пропозицією відновити діяльність санітарно-епідеміологічної служби. Її ліквідували у травні 2017-го року. Бажання відновити санстанції припало на поширення епідемії коронавірусу у світі. Чи захистить Україну повернення цієї служби та чому люди впадають у паніку, розповів імунолог Борис Донський.

Борис Донський – старший науковий спiвробiтник Лабораторії імунології з науковою групою вірусології, кандидат медичних наук, імунолог з 17-річним стажем, учасник багатьох міжнародних наукових конференцій, відвідувач європейських літніх шкіл з ембріоімплантації. Займається дослідженнями імунних факторів репродуктивного процесу.

- Санстанція вичерпала себе вже давно.  Вона перетворилася з органу, що моніторить епідемії, і намагається їх контролювати, на ще одну бюрократичну установу з видачі дозвільних документів.  Боротися з епідеміями не так вигідно, як давати чебуречним дозвіл на продаж фастфуду.  Епіднагляд спочатку деградував, а потім зник повністю. Замість нього утворилась рада по вимаганню хабарів. Тому те, що її закрили – не проблема.  Проблема в тому, що нічого не створили. Що таке Центр громадського здоров’я (частково функції СЕС – ред.)? Мають бути першокласні лікарі, нове обладнання,  відповідні приміщення, можливість карантиноізоляції. Цього всього нема. Це лише заява про наміри, а по суті маніловщина. На папері створити, організувати та прозвітувати, звичайно, просто. А от створити реальну, надійну, працюючу установу – це складна справа багатьох років, - каже Донський.

Санстанції не існує – і біди не трапилось

Якщо СЕС не результативні, навіщо їх відновлювати?

Це так само, як спроби підняти питання закону про мову. Намагання продемонструвати можливість реваншу системи минулого. Не можна відновити те, що і так не працювало. Багато хто зацікавлений у відновленні тої системи – це головним чином ті, хто знаходились всередині неї.

Санстанції не існує з 2017-го року. А ми досі не маємо спалаху кишкових інфекцій, отруєнь в дитячих садочках  та закладах громадського харчування.  Тобто насправді вона нас ні від чого не убезпечувала. Від її зникнення державі ні холодно, ні спекотно, а значить її результативність рівна нулю.

Що було із технічним оснащенням інфекційних відділень в Радянському Союзі і що є зараз?

Тоді влада готувалась до війни.  Розробляла і біологічну зброю, і засоби захисту. Тому це були режимні заклади, які оснащалися на хорошому рівні. Але зараз все це по факту непотріб. Навіть, якщо він зберігся. Сумувати за цією системою, все одно що за паровозами. Сучасні проблеми це не вирішило б.

РНБО прийняло рішення створити мобільний госпіталь на 50-100 місць,  який міг би виконувати функцію карантинної установи.  Чи допоможе це при спалаху коронавірусу в Україні?

Щоб такий госпіталь став ефективним, він має пропрацювати не один рік. Це розгортання підрозділу.  Уявімо, що у нас є танковий полк. І за інструкцією має вийти на рубежі за певний, обмежений період, а жоден танкіст тренування до цього не пройшов. Тому дивно мати надію, що він виконає наказ.  Так само ми не можемо гарантувати, що наш мобільний госпіталь вийде з Києва у вівторок, а в четвер під Полтавою розіб’є табір. На папері це можливо. Навіть на складі в МЧС є 20 наметів і 20 пічок-буржуйок.  Давайте все це об’єднаємо, 20 фельшерів туди припишемо і троє лікарів, які зараз відпустці. І у нас на папері цілий мобільний госпіталь. Завантажуй його у 5 КАМАЗів. Виїжджай, куди треба і розгортай. А потім з’ясовується, що у них нічого нема – ні обладнання, ні медикаментів. Добре ще, якщо алюмінієві конструкції не покрали під час зберігання. Виявиться купа проблем і перешкод.  Щоб цьому запобігти, інші країни заздалегідь проводять навчання. Це треба робити без епідемій, а не коли коронавірус у двері стукає.

Чи готова Україна за таких умов до епідемій?

Майже не готова. Досі не створено ефективних органів реагування на епідемії. Всі, що залишились у спадок від Радянського Союзу, вже згнили і особливо ефективними ніколи не були. Будувалися під ідею біологічної війни зовсім не для населення.  Тому не знайшли себе у новому часі. Все, що створювалося за роки незалежності, було «паперовими» проектами.

Якою має бути установа, щоб вважати її ефективною для нагляду за епідситуацією?

Це 20-40 лікарів, які б не палочку Коха під мікроскопом вивчали як новітній діагностичний метод, а щойно отримали хорошу освіту, бажано стажувались за кордоном. Або хоча б там підвищували свій кваліфікаційний рівень.  І щоб цей центр попрацював років 5.  Тільки тоді можна сказати, що він функціонально існує.

Ми ж на державному рівні скажемо, що вжили заходи проти поширення інфекції. Бюрократи живуть бюрократичними документами. Начальник питає, що зробили, аби запобігти коронавірусу. А знизу відповідають, мовляв, створили комісію і центр, розробили програму дій. Комісія починає віддавати накази установам. А на місці лікар у звичайній лікарні отримує завдання "організувати, поліпшити, запобігти".

Поки що все обмежується лише інструкціями. Грошей у них як не було, так і немає, а інструкцій на одну більше. Лікареві лишається лише відзвітувати, що вжиті всі необхідні заходи, кожен співробітник отримав по одній  масці. Вірус не пройде, а більше він зробити нічого не може. 

Нові Санжари – інфантильний психоз

Ви говорите так, ніби ми не мали причин взятися за свою безпеку серйозніше раніше.  Але ж у 2006 році мали спалах пташиного грипу і карантин, а за три роки прийшов грип свинячий. Це не привід для навчання?

Бо ми з тих, хто не біжить, поки не засмердить горілим. Людей на планеті з кожним роком стає більше, збільшується щільність населення. Шансів для розвитку епідемій стає більше. Це закон природи. Віруси хочуть жити і ми також.  Ми завжди хворітимемо.  Віруси завжди створюватимуть епідемії. З кожним разом вони будуть ставати складнішими.  Тобто саме такими, до яких ми будемо найменш готові.

Тому китайці, з приводу кожного інфекційного захворювання проводять такі навчання. Хочуть розуміти, що можуть зробити у випадку серйозної загрози. Наприклад, ізолювати на карантин ціле місто чи побудувати лікарню за 7 днів. Вони використовують справжні захворювання для тренування на майбутнє.  Бо наступний вірус може бути ще більш агресивним, контагіозним і викликати смерть у кожного другого, але вони вже будуть готові.  Як мінімум, їхні лікарі вміють надягати бахіли правильно, а наші тільки сьогодні побачили, що вони є в інструкції.

У новинах Віталій Кличко показував, як має виглядати бригада на виїзді на виклик. Можу висловити підозру, що спеціальних костюмів у наявності всього 5 штук. Тільки для того, аби їх по телевізору показати.  Думаю, що в жодній лікарні їх нема.

Піднімати інформаційну хвилю та проводити кампанії щодо небезпеки епідемій потрібно, але робити їх варто раціонально, а не коли люди палять шини і б’ють вікна в автобусах. 

Це натяк на ситуацію в Нових Санжарах. Як ви гадаєте, хто винен у такій реакції населення? Що треба було зробити інакше?

За таких умов раціо відходить на другий план. Люди починають шукати винних. Це можуть бути евакуйовані з Китаю, ті, хто чхнули на вулиці. Один в одному бачать ворогів, але не бачать їх у чиновниках, які мають відповідати за непрацюючий контролюючий орган і забезпечувати лікарям нормальне обладнання і освіту. ЗМІ розігрівають паніку, аби не сформувалося раціональної позиції. Під час пожежі не питають, хто відповідає за вогнебезпеку.  А лізуть по головах інших, щоб врятувати себе. А коли проблема зникне, люди відчуватимуть себе обманутими. Мовляв нічого страшного не сталося, як обіцяли.  Правильних висновків не зробить ніхто.

Це як інфантильний психоз. Бо дитина боїтся бабайки більше, ніж перебігати вулицю на червоне світло. Хоча від бабайки вона не постраждає, а в ДТП гинуть сотні.

А ще через півроку з’являться антивакцинатори, гомеопати, і лікувальники святими іконами (вже з'явились - ред.). Смертельних вірусних хвороб повно. Так само багато вакцин.  Але люди не щеплюються навіть проти грипу чи дифтерії. Хоча на сьогодні шансів померти від звичайного грипу у кожного українця в сто разів більше.

У нас просто по дурному реалізували цю евакуацію. Але в основному так і роблять всі.  Евакуйованих поміщають на повну ізоляцію на 10-15 діб. Потім можна подивитись, чи наявні симптоми. Якщо нема, додатково перевіряють на наявність коронавірусу. І якщо його немає, відпускають додому.

ЗМІ виступають буфером для зменшення відповідальності влади?

Не знаю, чи це план, чи потакання істеричному запиту населення. Але маніпулювати цим можна. Наприклад відвести увагу суспільства від справжніх серйозних проблем.

Чи "ходять гроші за пацієнтом"?

Це схоже на радянський підхід. Але вже пройшло 28 років, відбулось дві революції. Він ще досі актуальний?

Абсолютно. Це бюрократи. Їм байдуже, яким буде результат.  Їм треба звітувати. У цьому випадку про те, що поліклініки забезпечені обладнанням на кілька мільйонів доларів. Чи воно працює,  у нього не спитає ніхто.

У головних лікарів не цікавляться, що їм насправді потрібно. Це система бюрократичного правління. 

Українці вимагають, щоб бюрократична влада взяла і сама себе позбавила впливу. В цьому і криється парадокс. Це як вимагати у людини вбити саму себе.  Навряд чи можна розраховувати на успіх цієї затії.

Чи є система, яка може виправити цю ситуацію?

Система "гроші за пацієнта", яку намагаються ввести, могла б. Єдина. Але цьому процесу чинять супротив. За задумом, кожен лікар і кожна медична установа має свою кількість пацієнтів. Тобто, якщо я пролікував сто пацієнтів, то і заплатити мають за цю кількість. Маю отримати матеріали, обладнання, медикаменти відповідно цьому об’єму. Але зараз йдуть спроби реалізувати медреформу формально – на папері. У реальності за відсутності одного-двох насправді просто візуючих підписів втілити частину діяльності неможливо. 

Хто і як має працювати з населенням, аби зменшити паніку?

Люди при владі мають викликати довіру  у населення. Були авторитетними. Щоб населення знало, що якщо міністр охорони здоров’я каже: всі наші клініки, лікарі готові до епідемії, то це не брехня і профанація,  а інформація з вуст професіонала, який  прекрасно знається у своїй сфері. Як у Швеції, наприклад, – тоді люди вірять тому, що каже їхній міністр.

Наскільки доцільно відкривати населенню правду про ситуацію, якщо вона справді страшна?

З точки зору моралі чесність краще ніж безчесність.  Це як з проблемою, чи казати смертельно хворому, що він скоро помре. Це питання одностайно досі так і не вирішено.  Є європейська практика – коли пацієнт обов’язково має знати правду, якою б вона не була. Навіть, якщо це пришвидшить його смерть. Це лише його право як це прийняти. А у нас кажуть родичам, але не кажуть пацієнту.  Хоча його ця інформація може отверезити, і він краще розпорядиться останніми місяцями свого життя.

Чи набуде коронавірус великого поширення в Україні?

Один випадок вже зафіксовано.  Скоро потепліє. Вірусам стане важче розповсюджуватися. Уявити подібну епідемію у теплу пору року досить важко. Хоча поки невідомо, яких здатностей перебування поза людським тілом набув цей вірус.

Ми не знаємо, як цей вірус розвивається у європейців – більш агресивно чи менш.  Інший сезон, інші етнічні особливості. Дуже багато невідомих. При цьому паніка у нас уже відбулася від просто евакуйованих. Тут треба працювати з населенням. Бо воно занадто інфантильно та істерично реагує. Так скоро спалюватимуть тих, хто чхнув у громадському транспорті. 

В зоні, де локалізували епідемію, намічається її спад.  Але Китай – дуже закрита країна. Вони надзвичайно регламентують будь-яку інформацію. Всі їх повідомлення можна ділити на три, чи множити на п’ять. Насправді ми нічого не знаємо ані про кількість померлих, ані захворілих. Відносно низька кількість хворих поза Китаєм свідчить, що реальних даних дуже мало. Тому все це так і схоже на бабайку. 

Лікування від коронавірусу не існує. І маска не врятує

Ви вважаєте, що загроза перебільшена?

Поза Китаєм померло близько 100 людей. Якщо аналізувати, хто саме від нього помирає у Європі, то це люди у віці за 78 років. Важко оцінити, чи коронавірус дійсно став причиною, або ж був одним із факторів.  Від грипу, парагрипу, навіть нежиті, люди з іншими хворобами, наприклад серця, страждають сильніше. Це групи ризику. Тому і рекомендують робити щеплення від грипу. Бо навіть від банального грипу смертність серед молодого населення буде 1 на 1000, а серед людей похилого віку 1 на 5. Щеплення від грипу треба робити один раз на рік – перед сезоном цього захворювання. Хоча можна не вгадати зі штамом, який прийде, але  краще зробити, ніж не зробити.

Як і чим лікують від коронавірусу?

Від коронавірусу немає патогенетичного лікування. Його лікують симптоматично. Підтримують орган який слабшає, наприклад, легені.

Якщо ускладнилося дихання, можуть перевести на апарат штучної вентиляції. Таким чином лікарі дають фору людині.  Вона принаймні помре не від гіпоксії. Так полегшують її життя на якийсь час.

Можливо, за цей період загальний ресурс організму впорається і подолає вірус. Саме тому люди похилого віку мають меншу фору, біоресурси інших систем організму часто вже виснажені.

Вірус лишається в організмі після вилікування?

Ні.  Він не герпес.  Є віруси, які маніфестують у гостру інфекцію і ще не навчилися у організмі лагідно паразитувати. Коли організм подолав інфекцію, він отримує резистентність і імунність. Тоді навіть якщо вірус повторно потрапляє в організм, вже нічого не може викликати. Бо проти нього вже проінформована імунна система і розпізнає на раз.

Щеплення тому і допомагає, бо організм з цим вірусом вже бачився. Тому імунна система не буде в перші дні розгублена, а відразу дасть відсіч і інфекції не буде, або буде в дуже легкій формі. Тому після того, як людина одужує, вона не має бути носієм вірусу.

Чи можливий імунітет від коронавірусу?

Якщо пройде епідемія і коронавірус піде, імунітет сформується. Однак за 5-8 років вірус набуде іншої мутації і почне нову епідемію. Ця гра безкінечна. Віруси постійно придумують шляхи розмноження, щоб панувати в клітинах людини. Наша ж імунна система вигадує механізми, як цьому запобігти. Віруси потерпають від того і вигадують нові механізми, як би прикинутись чимось схожим на людські білки. Людина розвиває інші механізми розпізнавання. Це така коеволюція. Вони не можуть жити без нас, а ми не можемо позбавити їх цього права.

Все одно людство виживе. Виживуть ті, хто не можуть захворіти, бо до нього резистентні. І все буде добре.

Як хоч трохи уберегти себе від можливості зараження?

Мити руки перед їжею. Також після відвідування громадських місць. Приймати душ і робити сезонні щеплення проти грипу. Та й взагалі робити щеплення від вже відомих захворювань.

Зараз у всьому світі розкуповуються маски.  Людям спокійніше щось робити, ніж не робити нічого. Коли знаєш, що насправді нічого зробити не можеш – це шлях до депресії. Людина жахається своєї безсилості. А так хоч масочку собі купить, матиме мінімальний захист психологічно. Насправді, маска може захистити людину, якщо необхідно на 20-30 секунд зайти в барак з хворими на холеру. Але все одно маска не ізолює дихання без спеціальних приладів. Так само оксалінова мазь та якась гомеопатія. Якщо людина приймає "фуфломіцини", і при цьому у неї покращується настрій, то вони стають трошки менш бездієвими.

Скільки живуть віруси поза організмом, наприклад сам коронавірус?

Є різні. Деякі віруси живуть десятиріччями, а деякі менше хвилини. Як правило, коронавіруси та респіраторні віруси живуть поза організмом достатньо короткий період часу. Це, як правило, унеможливлює зараження без контакту. У загальному це від кількох секунд  до кількох хвилин. Щоб сказати точно, треба, щоб культура коронавірусу з’явилася у лабораторії і через півроку досліджень ми зможемо сказати час з точністю до секунди.

Чи має реальні основи теорія про розробку коронавірусу як біологічної зброї?

Біологічної зброї у світі розроблено багато. Однак ніхто так і не наважився її по-справжньому використати. Це небезпечна гра. Віруси неможливо використовувати вибірково  Є певні тропності.  Справді певні раси активніше хворіють на одні інфекції, і менш чутливі до інших,  але вже давно не існує мононаціональних держав. Так само неможливо контролювати подальші мутації звільненого вірусу.  Хоча у світі намічається тенденція ексцентричних політиків та  керівників держав і можна допустити, що знайшовся божевільний, який відважиться піти на такий крок. Але це дуже малоймовірно.