Мігруючі риби України: які ще вижили, а які зникли через людське втручання
21 квітня – Всесвітній день міграції риб.
Фото: vokrugsveta.ua
Багато видів риб у своєму життєвому циклі здійснюють регулярні міграції — щоденні або сезонні, для харчування, нересту чи перезимівлі. Деякі з них долають сотні або навіть тисячі кілометрів. Саме ці види є особливо вразливими до впливу людини, зокрема будівництва гребель, забруднення водойм і надмірного вилову.
Одними з найвідоміших мігруючих риб є осетрові. Вони мешкають у морях і гирлах річок, а на нерест підіймаються вгору за течією. У минулому такі міграції були характерні для Дніпра, Дністра та Південного Бугу. Сьогодні більшість осетрових, включно з білугою та осетром руським, майже зникли з українських річок. Лише стерлядь, яка не здійснює далеких міграцій, ще трапляється у водоймах.
Інші мігруючі види, такі як рибець і вирезуб, колись мали велике промислове значення. Вони мешкали в річках і солонуватих водах лиманів, мігруючи вгору за течією на нерест. Сьогодні ці види стали рідкісними через порушення природних маршрутів і скорочення місць для відтворення.
Унікальним прикладом є річковий вугор, який долає тисячі кілометрів від європейських річок до Саргасового моря, де нереститься. Його міграція залишається однією з найбільш вражаючих в природі, але й він опинився на межі зникнення.
Масштабне людське втручання — одна з головних причин зникнення мігруючих видів. Їхні шляхи перекривають дамби, водойми забруднюються, а міграційні зграї стають легкою здобиччю для промислового вилову.
Збереження таких риб потребує негайних кроків: відновлення природних середовищ існування, відкриття міграційних шляхів, обмеження вилову та контроль якості води. Це важливо не лише для біологічного різноманіття, а й для екологічної стійкості всіх водних екосистем України.
Більше новин читайте на GreenPost.
