"Тварини не знають кордонів": виживання диких тварин під загрозою через стрімку втрату міграційних шляхів

Тварини не знають кордонів — але саме люди часто створюють бар’єри там, де мали б бути мости. Нова кампанія WWF закликає до гармонійного співжиття з великими хижаками

Для ведмедя, рисі чи вовка державні межі не існують. Їхній дім — це безперервний простір лісів, річкових долин і гір, який простягається через кілька країн. Але сьогодні цей простір стрімко звужується. Будівництво доріг, парканів, гребель і розростання населених пунктів розривають природні маршрути міграцій, ізолюючи популяції тварин і загрожуючи їхньому виживанню.

Щоб привернути увагу до цієї проблеми та пояснити, як можна відновити зв’язок між розірваними природними територіями, Всесвітній фонд природи WWF-Україна разом із партнерами розпочинає інформаційну кампанію "Тварини не знають кордонів".

Її мета — підвищити обізнаність про великих хижаків та важливість збереження їхніх природних середовищ існування (оселищ). Кампанія привертає увагу до того, як руйнування міграційних коридорів і скорочення площ природних територій ставлять під загрозу виживання таких ключових видів як ведмідь, рись і вовк — символів дикої природи Європи та Карпат, зокрема.

Ця ініціатива є частиною проєкту ForestConnect — Створення кліматично-стійких лісових коридорів для великих хижаків у Балкансько-Карпатсько-Динарському регіоні, що співфінансується Європейським Союзом у межах Програми Interreg Danube Region. Кампанія “Тварини не знають кордонів” закликає людей, громади та представників влади долучатися до діалогу й спільного бачення співжиття людини та дикої природи.

Що таке екологічні коридори та для чого вони потрібні? 

У 2015 році польські науковці спостерігали за ведмедем за допомогою нашийника з GPS-навігатором, який за один день перетнув кордони трьох країн — Польщі, Словаччини та України. Наступні декілька місяців тварина провела в Українських Карпатах, де переміщувалася у межах 5 районів і, нарешті, залягла у барліг біля Осмолоди на Івано-Франківщині.

Для чого тварині долати такі відстані? Міграційна здатність є запорукою виживання диких тварин та збереження їхніх популяцій. Так тварини шукають місця, де безпечно, достатньо їжі, і де є партнери для спарювання. Міграція диких видів підтримує рівновагу екосистем. А для того, щоб дістатися до місця, де їм комфортно перебувати в певний період року тварини використовують так звані екологічні коридори. По суті — це сполучна територія (ланка), яка поєднує між собою різні оселища та ландшафти. 

Екокоридори дають можливість диким тваринам: 

• мігрувати та розселятися
• успішно розмножуватися
• підтримувати сприятливий стан популяції завдяки генетичному обміну 
• шукати комфортні умови для існування

Штучний екодук, що допомагає диким тваринам безпечно перетинати автомагістраль, Нідерланди. Фото: Architectural studio ZJA / zja.nl

“Інтенсивний розвиток населених пунктів, промислових об’єктів, господарства і транспортної інфраструктури може зашкодити шляхам міграції диких тварин. Наприклад, авто- та залізничні шляхи спричиняють фрагментацію середовища існування тварин (оселищ), виступаючи бар’єрами на шляху їхніх міграцій. Окрім цього, суцільні території існування диких тварин дробляться на невеликі ділянки, які не здатні забезпечити виживання цілих популяцій. У таких випадках негативного впливу зазнають в першу чергу великі ссавці, такі як ведмідь і рись, оскільки для свого повноцінного виживання вони потребують значних за площею природних ландшафтів”, — пояснює Остап Решетило, менеджер проєктів “Рідкісні види” WWF-Україна, зоолог.

Як штучні інженерні рішення допомагають співжиття з природою? 

Екологічні коридори бувають природні — це ліси, річки, долини, луки, якими тварини вільно і безпечно переміщуються. Але існують і штучні екокоридори — створені людиною рішення, що допомагають відновити зв’язки між розірваними оселищами.

Ця "екологічна інфраструктура" передбачає:

• віадуки та зелені мости через автомагістралі чи залізничні колії, завдяки яким  тварини безпечно долають такі перепони;
• спеціальні тунелі під дорогами для земноводних і дрібних ссавців;
• звукові сенсори, що відлякують тварин від небезпечних ділянок доріг;
• рибоходи — інженерні споруди, які дозволяють рибам долати греблі й мігрувати у природному ритмі.

Такі рішення стають усе більш поширеними в розвинених країнах Європи, США та Канаді, де розвиток інфраструктури поєднується з турботою про дику природу.

Надземний перехід для диких тварин у Сінгапурі .Фото: en.wikipedia.org

Співіснування людей і диких тварин: як знайти баланс

У природі все взаємопов’язано. Коли дикі тварини втрачають природні джерела їжі чи простір для існування, вони змушені шукати нові території — часто впритул наближаючись до людських осель. Так виникають конфлікти між людиною і дикою природою.

Завдання WWF-Україна і партнерів — запобігати таким ситуаціям, допомагаючи місцевим громадам і диким тваринам мирно співіснувати. Для цього впроваджуються різні природоорієнтовані рішення — від “садів для хижаків” до електроогорож, які допомагають хижакам у пошуках їжі, знижуючи водночас рівень конфліктності з людиною.

1. “Харчові оази” для ведмедів. У пошуках їжі ведмеді можуть виходити до людських поселень, що часто призводить до небезпечних ситуацій. Щоб цього уникнути, команда WWF-Україна спільно з ГО “РахівЕкоТур” та Карпатським біосферним заповідником створює “харчові оази” — спеціальні сади з дикими плодовими деревами, які розташовані подалі від сіл. Такі ділянки стають природними їдальнями для ведмедів, дозволяючи їм залишатися в межах своїх територій. Плоди пізніх сортів яблунь та інших дерев зберігаються навіть після морозів, забезпечуючи тварин їжею у осінній період, коли інших природних ресурсів поживи обмаль.
2. Форелепади. Такі гідротехнічні споруди полегшують міграцію струмкової форелі у гірських річках, насичуючи воду киснем і дозволяючи рибі долати пороги та греблі. Форель є важливою складовою природного раціону ведмедів, тому відновлення її популяцій допомагає тваринам знаходити їжу у природному середовищі, не наближаючись до людських поселень.
3. Електроогорожі. Одним із найефективніших способів запобігти конфліктам безпосередньо є встановлення електричних огорож, або так званих “електропастухів”. Перші такі системи вже встановлено в Карпатах для захисту пасік і худоби від нападів ведмедів і вовків. Електроогорожа не завдає шкоди тварині, але створює відлякуючий електричний імпульс, який змушує її триматися подалі.

Електропастухи на пасиці. Фото: Tetyana Turlikyan / WWF-Ukraine

У реалізації цих заходів WWF-Україна допомагають такі проєкти як ForestConnect і COOP4SAFE ("Співпраця заради збереження біорізноманіття та забезпечення гармонійного співіснування людей і диких тварин у транскордонному регіоні").

Про проєкт ForestConnect

Великі хижаки потребують так званих екологічних коридорів — природних шляхів, які дозволяють їм вільно переміщуватись між лісами та країнами, знаходити їжу, партнерів і розселятися на нові території. Саме завдяки цим маршрутам підтримується рівновага в екосистемах і зберігаються життєздатні популяції тварин. Однак за останні роки багато таких коридорів було перервано внаслідок вирубок, будівництва доріг і гребель, а також через негативний вплив зміни клімату. Це робить переміщення тварин між їхніми важливими оселищами дедалі складнішим і загрожує їхньому виживанню.

Проєкт ForestConnect спрямований на подолання цих викликів шляхом посилення сполучності між ключовими лісовими ландшафтами Карпат, Балкан і Динарських гір. У межах партнерства представлено 15 організацій із семи країн.

Більше новин читайте на GreenPost.