Догори
Дати відгук

Медичні міфи та рецепти здоров’я в епоху COVID-19: консультує науковець

9 хв на прочитання05 Листопада 2020, 16:21
Поділитись:

Від початку пандемії, повязаної з Covid-19 світ облетіло чимало фейків про вплив вірусу на здоровя та методи лікування. Експерти наввипередки пропонували ліки проти недуги, люди кидалися їх купувати, а потім виявлялось, що вони не діють, звучало кілька версій про походження вірусу, навіть що його вивели з пробірки та запустили, як біологічну зброю, досі є тривають дискусії, чи безпечний вірус для дітей та чи можна продовжувати навчання в школах, а найменших приймати до дитсадків. Значна кількість фейків про Covid-19 вийшла з наукового середовища, розповів доцент кафедри соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка», координатор Міжнародної платформи психічного здоровя, кпн. Віктор Вус. В епоху Covid-19 він проводив дослідження, які стосувалися фобій через пандемію та міфів про здоровя.

«До коронавірусу якщо результати дослідження про медицину друкувались у міжнародному науковому виданні, можна було майже на 100% бути певним у їх достовірності. Тепер ситуація змінилася. Були ситуації, коли авторитетні журнали публікували статті про Сovid-19, потім відсилали їх назад, ніхто толком нічого не знав про хворобу, але ж від них медіа уже поширили знання на увесь світ. Так почали з’являтися наукові фейки. І їх чимало…», – каже Віктор Вус.

Як розпізнати серед інформацію про Covid-19 фейки серед правдивої інформації, якою варто послуговуватись?

Ситуація з Covid-19 повстала, як у фільмі Блокбастер. До цієї весни науковці думали, як буде розвиватися наука, вибирали різні напрямки, і раптом вилітає цей коронавірус, міняє всі карти. Тепер навіть у наукових журналах з гарною репутацією зустрічається неперевірена інформація. Найбільш розповсюджений фейк про ефективність редмесивіру проти вірусу та гідроксихлориду, яким лікують малярію і начебто можна лікувати Covid-19. Цей фейк надрукували у журналі The Lancet. Потім публікацію про це відкликали, а з часом наче знову опублікували. Навіть ВООЗ кілька разів змінювала свою думку треба чи не треба запроваджувати карантин, носити маски, до них є купа звинувачень. Також Світовий банк робив купу економічних прогнозів, але вони не справдилися. Один нобелевський лауреат написа: «Я кажу відкрито, що коронавірус це штучно створений вірус». Та додав, що відмовиться від нобелівської премії, якщо буде доведено, що це вірус природній. Але, схоже, і це фейк. Були різні прогнози, коли настане друга хвиля пандемії, але і вони змінювалися. 

Як так сталося, що у пандемію наукова спільнота стала помилятися, адже йдеться про хворобу, про яку навпаки хотілося б отримати максимально перевірені факти?

До пандемії великою проблемою для українських науковців була можливість публікуватися у виданнях Scopus та Web of Science. Щоб потрапити туди, треба було пройти безліч перевірок та відповідати чітко вимогам. Тепер же усі дослідження розділилися на три етапи – до Covid-19, під час Covid-19 та після Covid-19. Суспільство зробило запит до наукового суспільства на достовірну інформацію про небезпечний вірус. Надзвичайно збільшилась кількість статей та переглядів провідних наукових журналів світу про коронавірус. Тому журнали оголосили швидкий набір на статті про Covid-19. Такі публікації дуже швидко проходять етапи рецензування, так само швидко публікуються. Однак кількість не переходить у якість, хоч і мало б бути все чітко виважено і перевірено. Однак якщо статтю хочуть надрукувати дуже швидко – не мають часу, щоб перевірити на достовірність. Зазвичай науковці старої виваженої школи обдумують та обговорюють з колегами, перш ніж публікують. А тут – все йде швидко до друку. Тому ці дослідження не відповідають необхідним науковим стандартам.

Ви особисто брали участь у дослідженнях та готуєтесь друкувати їх результати у наукових журналах, які відомості про Covid-19 вивчали?

Я разом із голландськими та німецькими партнерами влітку проводив дослідження про вплив Covid-19 та всіх обмежень на світогляд студентів. Вивчали тривало та виважено, ще досі обробляємо результати. У нас була міжнародна наукова група, яка працювала в Україні, Греції, Італії, Німеччині, Фінляндії та Голландії. Під час експерименту побачили, що молоді люди майже однаково реагують на ці ситуації. Але, цікаво, що українські студенти менше скаржилися на проблеми психічного здоров’я під час поширення Covid-19, ніж студенти з інших країн. Закордоном казали, що пандемія для них була стресом, у них не було толерантності до ситуації невизначеності, мали інтолерантність. А от наші студенти були більш призвичаєними до такої події.

Пандемія вплинула на спосіб проведення вашого дослідження?

Існує правило, що для проведення наукового медичного дослідження кожен учасник має надати письмову згоду. Також збір матеріалів має бути у паперовому вигляді. Так як ми працювали в період карантину, зробили виключення, усі опитування проводили онлайн та вважалось, що кожен учасник, який бере на кожному з етапів участь у дослідженні надає таким чином згоду на обробку його даних. Про результати досліджень говоримо як про такі, що відповідатимуть дійсності.

Бачимо, що міфи або фейки про коронавірус поширюються дуже швидко, це тому, що люди люблять на щодень вірити у не надто достовірну інформацію?

Я мав досвід спостерігати, наприклад, за людьми, які мають порушення харчової поведінки – проводили дослідження цього року. І побачив, що дійсно, свідомість нашого населення дуже міфологізована. Значно легше сприймати міф, аніж справжню реальність, бо простіше жити емоціями. Зараз у науці є така хвороба, яка називається орторексія – надмірена зацикленість на харчуванні, здоровому способі життя, піклуванні про своє тіло. Це така фобія, пов’язана зі здоров’ям. Працювали з групами людей віком від 13 років до глибокої старості в Україні, Голландії та Нігерії. Виявилось, що опитані дуже залежні від відомостей про з авторитетних видань та різних джерел інформації, особливо мас-медіа. Вони дуже схильні до симуляторів, оцінюють здоров’я за кубиками пресу на животі, фігурою.  Але не задумуються, що суха корова – не витончена лань. Наявність і віра у ці міфи свідчить про перебудову світогляду наших людей.

Чи можна стверджувати, що люди більш-менш однаково некритично ставляться до інформації про здоровя та схильні собі ж цим шкодити?

Крапля камінь точить. У нас під час експерименту були люди, які казали, що не вірять у міфи. Але коли вони впродовж певного часу – не часто, хоч раз на тиждень – отримували міфілогізовану інформацію, таких гомеопатичних доз було достатньо, щоб неправдиві відомості міцно укорінювались, а люди вірили та сприймали міфи за правду. Як приклад, зараз гарно і красиво подається палеодієта. Прикрашається розповідями, що вона виникла, коли люди жили у дружбі з природою, тому дуже корисна. Усі реагують: «Ура!». Але забувають, що у кам’яному віці тривалість життя людей була 25-30 років. Як тоді суспільство жило та скільки мало стресів, не згадують. Подібно є багато міфів про користь веганства. Ми запитували людей, які вважали себе за критично мислячих, коли вони погоджувались в ході експерименту з міфами, чи потрапляла їм на очі реклама про «здорове» харчування, наскільки часто. Виявлялось, що зустрічали мимохідь, або чули одним вухом від людей у суспільстві, де перебувають, з випадкових «підслуханих» розмов. Цікаво, що існує певна група людей, які щодня по багато читають пресу та дивляться телевізор, спілкуються про здоров’я, але з них оцей величезний потік інформації змивав до неї довіру. Малі але регулярні дози впливають міцніше, аніж великі чи навіть надмірні.

Виходить, втеча від інформації ще не означає здоровіше мислити та краще про себе дбати… Як же тоді розпізнати медичний міф серед корисних порад?

Досліджуйте, аналізуючи іноземні та українські публікації вчених, робіть співставлення відомостей. Ми під час дослідження не давали людям готових заготовок, це така західна методика. Давали можливість учасникам експерименту самостійно думати та робити правильні висновки про те, що корисно, а що ні для їхнього здоров’я. Це вже випробувана практика, як вони кажуть mindfulness (коли людині дозволяють пережити певну пригоду чи процес та зробити власні висновки – прим.) Якщо говорити про проблему з Covid-19, варто брати до уваги, що в Україні психологічних, статистичних та соціальних досліджень проводиться дуже багато, а перед науковцями ставиться вимога щось надрукувати. От вони і друкують «щось». Але довіряти складно, тому що є різні підходи до проведення. Тому підсумую словами Шевченка, що «чужого навчайтесь, але і свого не цурайтесь». Вивчайте закордонні дослідження, але читайте і наші, думайте, бо ваше здоров’я – то ваша персональна відповідальність.

 

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.