Лікарі пояснили, чому собаки ганяються за хвостами і коли це свідчить про проблеми зі здоров’ям

Часто можна побачити, як собаки крутяться в нескінченній гонитві за власними хвостами. Але чому собаки так поводяться? Існує кілька можливих причин такої поведінки, а також способів їй перешкодити, розповіли експерти Live Science.

Цуценята та молодші собаки можуть просто ганятися за власними хвостами заради розваги. За даними лікарні для тварин Schertz у Техасі, цуценята можуть ще не усвідомлювати, що їхні хвости насправді є частиною їх власного тіла.

Іншою причиною може бути нудьга, особливо коли собаки надовго залишаються одні.

«Щоразу, коли собака не збагачується або не займається повною мірою, у неї є потенціал нудьгувати та заспокоюватися», — сказав Рассел Хартштейн, консультант із поведінки собак.

Для собак, які бігають по колу, тому що їм нудно, простим рішенням може бути пограти в принос або погуляти. Більшість собак воліють краще ганятися за м’ячем, ніж за власним хвостом, зазначає VCA Animal Hospitals у Лос-Анджелесі.

Ще одна причина, чому собаки можуть ганятися за хвостом, — це пошук уваги. Власник собаки, можливо, винагородив таку поведінку, сміючись або кажучи «хороший хлопчик» або «хороша дівчинка», зазначає Хартштейн. Згідно з VCA Animal Hospitals, навіть лаючи собаку за те, що вона ганяється за хвостом, можна привернути увагу, що посилить таку поведінку. Щоби стримати погоню за хвостом, ігноруйте поведінку, а в іншому випадку приділяйте собаці здорову кількість уваги, кажуть у лікарні для тварин Schertz.

Деякі породи собак схильні ловити хвіст. Наприклад, бультер’єри та німецькі вівчарки «добре відомі своєю сприйнятливістю до компульсивної поведінки, як-от погоня за хвостом», сказав Ганнес Лохі, генетик з Університету Гельсінкі.

Лікарня для тварин Schertz виділяє фізичні захворювання, пов’язані з гонитвою за хвостом:

• травма хвоста;
• свербіж через кишкових паразитів або бліх;
• уражені анальні залози;
• харчова алергія.

Якщо собаки раптом почнуть ганятися за хвостами чи кусати себе за хвости, їхнім власникам слід запланувати візит до свого ветеринара, зазначили VCA Animal Hospitals.

Також гонитва за хвостом може бути пов’язана з неврологічними розладами, такими як собачий компульсивний розлад, собача версія обсесивно-компульсивного розладу.

У дослідженні 2012 року Лохі та його колеги досліджували 368 собак чотирьох порід, відомих тим, що ловлять хвоста. Така поведінка, як правило, починається у віці від 3 до 6 місяців.

«Цікаво, що собаки, які отримували дієтичні добавки, особливо вітаміни та мінерали, менше ловили хвости порівняно з собаками, які не отримували жодних добавок. Кастровані самиці також менше ловили хвости, що свідчить про вплив гормонів яєчників», — сказав Лохі.

Крім того, у порівнянні з собаками, які не ганялися за хвостами, «хвостопогонники» часто були більш сором’язливими та раніше розлучалися зі своїми матерями, сказав він.

Якщо собака в іншому стані здорова, «практика дресирування собак і залучення їх розумових і емоційних аспектів їхнього життя допоможе припинити гонитву за хвостами», сказав Хартштайн.

Змусивши собак практикувати поведінку, несумісну з погонею за хвостом, можна скоригувати поведінку.

«Наприклад, якщо собака нахиляється поруч із вами, сидить або лежить внизу, чекає ваших вказівок — тоді вона не буде прагнути ганятися за своїм хвостом», — сказав Хартштайн.

Тимчасом погладжування собак і спілкування з ними поліпшує стан здоров’я — науковці.