- Головна
- Новини
- Еко
- Тварини & рослини
- І комедія, і драма: ось які фантастичні знімки птахів зробили фотографи по всьому світу 2024-го
І комедія, і драма: ось які фантастичні знімки птахів зробили фотографи по всьому світу 2024-го
«Найбільшою складністю у створенні цього фото було те, що довелося пірнати з двома великими лампами, які тягли мене на дно».
Фото: Grzegorz Dlugosz/Bird photographer of the year
Організатори конкурсу фотографій птахів Bird Photographer of the Year (BPOTY) підбили його підсумки за 2024 рік. Цього разу за перемогу в головній і додаткових номінаціях боролися понад 23 тисячі знімків, які були зроблені буквально по всьому світу, за винятком тих рідкісних його куточків, у яких взагалі не водяться пернаті. Конкурс, який проводиться вже вдев'яте, оспівує красу птахів, а також звертає увагу на погрози, з якими вони стикаються. «Дзеркало» показує, які фантастичні знімки птахів зробили фотографи по всьому світу цьогоріч.
Головний приз отримала канадський фотограф Патриція Хомонило, яка зробила шалений знімок, на котрому зображено понад 4 тисячі пернатих, загиблих через зіткнення з вікнами чи відбивними поверхнями у Торонто.
Щороку під час весняної й осінньої міграції лише у Північній Америці внаслідок зіткнень із вікнами гине до 1 млрд птахів. Щоранку група відданих своїй справі добровольців вирушає на пошуки жертв. Уже понад 30 років волонтери FLAP (Fatal Light Awareness Program) патрулюють міста по всьому світу у пошуках птахів, що вдарились об вікна. Завдяки їхнім зусиллям вдалося врятувати значну кількість пернатих, але більшість усе ж таки не пережили удару. Їхні тіла збирають, а потім демонструють на щорічному «Пташиному цвинтарі».
«Ми були на сафарі у південноафриканському заповіднику темного березневого вечора і поверталися до табору. Вловивши якісь незвичайні звуки, ми зупинилися, хоч і не розуміли, що це. Потім ми почули пурхання високо над нашими головами. Посвітивши автомобільним ліхтарем, ми побачили цих багадаїсів, які притиснулися один до одного через нічне похолодання. Ще один чудовий досвід в Африці!» — розповів автор
«Щороку протягом кількох тижнів весняними ранками чорні тетеруки збираються на токування для догляду та демонстрації сили. У цей час ще може бути досить вітряно й холодно. Вони прилітають до сходу сонця й сідають на дерева. Зрештою самці спускаються на землю, претендуючи на свої ділянки току, і проводять кілька годин, оцінюючи один одного та беручи участь у жартівливих боях. Іноді зустрічі переростають у справжні сутички. Сидячи в невеликому укритті для зйомки й насолоджуючись звуками та виглядами цієї стародавньої вистави, я змалював спекотне дихання самотнього бійця в холодному весняному повітрі», — розповів автор.
«Три дикі індички перетворилися на абстрактне мистецтво, коли я їх сфотографував через вікно нашої вітальні у сніжний день. Більшість фотографів кажуть, що ніколи не слід знімати через шибку, але я роблю це постійно й отримую гарні результати. Правила створені для того, щоб їх порушувати!» — так описує знімок автор.
«Ідея цього знімку виникла у мене давно, але щоразу, коли я намагався втілити її в життя, один із елементів не збігався. Здавалося, що я був у творчому ступорі й уже давно не робив знімків, якими справді був би задоволений. Того ранку я вирішив повернутися до цієї ідеї від безвиході. Помітив місцевих лебедів-шипунів на звичному місці, що красуються в променях ранкового світла. На щастя, ранок видався морозним, і туман поволі розстилався, утворюючи м'яке сяйво. Після довгих спроб усе нарешті склалося, коли лебідь підплив до ідеального місця. Нарешті я створив образ, який уявляв», — розповів автор.
«На островах Мідріфф часто можна побачити білочеревих сул, які відпочивають на поверхні води. На цій фотографії я спробував зняти підводну перспективу моменту, коли птах злітає. Для цього я пірнув приблизно за 10 м від птахів і повільно виринав, спостерігаючи за їх рухом через об'єктив. Найбільшою складністю у створенні цієї фотографії було те, що мені довелося пірнати з двома великими лампами, які тягли мене на дно. Але вони були необхідні, оскільки я не хотів отримати лише тінь і потребував потужного підсвічування знизу», — ділиться автор.
«На цій фотографії зображено сивоголову поганку, що проштовхується вглиб вод своїми величезними перетинчастими лапами і ховається під водою в пошуках їжі. Я зробив знімок із підвішеної високо над болотом платформи. Якщо трохи пофантазувати, то поєднання птиці та брижів виглядає як голова бегемота», — розповів фотограф.
«Тут ми бачимо тріо північних сул, що пірнають в океан у сонячний день на Шетландських островах. Північні сули — найбільші морські птахи Шотландії, і вони напрочуд спритно тримаються на воді, здатні пірнати на глибину до 22 м. Я зробила цю фотографію під час занурення з аквалангом з човна біля острова Носс, де мешкає сьома за величиною колонія північних олуш у Великій Британії. У минулому чисельність цієї популяції оцінювалася приблизно в 25 тис., але їхня кількість сильно скоротилася через спалах пташиного грипу. Невідомо, коли їхня колонія зможе відновитися, і чи зможе взагалі. Для приваблення птахів до човна я використовувала мертвого оселедця з місцевого промислу», — описує свою роботу авторка.
«Берлінська телевежа, найвища споруда в Німеччині, є чудовим тлом для міської фотографії. Але в січні це виявилося непростим завданням: я змерз, весь день було темно, і знімки виходили поганими. Розчарувавшись, я натрапив на змішану зграю ворон і галок, зручно розташовану на тлі вежі. Зробити відносно різкі знімки при витримці 1/25 секунди й без штатива виявилося непросто. Темна сцена у поєднанні із холодними тонами ідеально передавала мої відчуття. Однак бризки теплих фарб давали надію на найкращі часи навесні», — розповів автор.
«Загибла північна сула висить на мотузці, в якій заплуталася, а її родичі поряд займаються своїми повсякденними справами на острові Носс. Відомо, що сули використовують різні штучні матеріали для гнізд, і це ще одна загроза їхньому існуванню. Важливо відзначити, що торік ця ж колонія птахів сильно постраждала через пташиний грип», — описав знімок автор.
Цей пронизливий знімок відобразив сувору реальність одного з пташиних ринків на Балі. Пара папуг-нерозлучників сидить, повернувшись одне до одного в окремих клітках — можливо, прощаючись і не знаючи, чи побачаться вони знову. Хто знає, які радощі вони могли б відчути разом у пишних рідних тропічних лісах і чи повернуться вони туди колись знову? Їхній мовчазний зв'язок долає фізичні бар'єри, підкреслюючи складну взаємодію між тугою за свободою та прагненням вирватися з полону.
«Я сфотографував цього звичайного поповзня в Грасалемі на півдні Іспанії, використовуючи ширококутний об'єктив. Дуб поруч із річкою служить укриттям для дятлів і поповзів, які прилітають сюди попити води. Для зйомки я використовував пульт дистанційного керування, і мені залишалося лише чекати. Оскільки ці види люблять лазити по стовбурах, я заздалегідь подумав про те, якою має бути точка зйомки та перспектива», — поділився юний автор.
Великі клехи розмножуються в парку польської столиці приблизно за кілометр від живлющої річки Вісли. Після того як пташенята вилупляться, кожна мати повинна якнайшвидше перевести свій виводок до води через відсутність їжі та безпеки в парку. Вони проходять цей шлях, використовуючи підземні переходи чи безпосередньо через шестисмугову дорогу. Щороку група добровольців допомагає їм перетнути цю смертельно небезпечну трасу, зупиняючи автомобільний рух. Після переходу клехи потрапляють до Вісли, де зможуть харчуватися та зростати. На цьому знімку зображено матір, яка переходить дорогу, бо вирішила не користуватися темним підземним переходом під нею.
«Я сиділа в човні поряд зі своїм чоловіком та 10-річним сином неподалік гори Браун-Блафф в Антарктиді, коли ми помітили групу пінгвінів Аделі на морському льоду. Коли ми повільно наблизилися до них, вони почали скочуватися по льоду, і я сфотографувала, як один із них ковзає, наче виконуючи сучасні танцювальні рухи», — поділилася авторка.
«Власник цієї квартири встановив гніздовий ящик поруч із квітковими клумбами на своєму балконі, і звичайні боривітри знайшли в ньому відповідний будинок. Боривітри стали урбанізованими через велику кількість їжі в містах і наявність високих будівель, які підходять для гніздування. Встановлюючи такі гніздові ящики, ми можемо створити для них додаткові сприятливі умови. Я використовував ширококутний об'єктив, щоб зробити кілька знімків, які потім склеїли разом, аби створити панораму. В результаті за птахами ви можете побачити міський краєвид», — написав автор.
«На початку березня 2023 року останки американського бурого ведмедя були виявлені туристами поблизу стрімкого гірського потоку в Західній Вірджинії. По великих ділянках без хутра на його тілі було ясно, що ведмідь помер після боротьби з лишаєм. Після того, як мені повідомили про тушу і я отримав потрібний дозвіл, я встановив дзеркальну камеру-пастку, яка знімала всіх тварин, які прийшли дослідити труп ведмедя та поласувати ним. Пастка залишалася на місці протягом шести місяців. Коли навесні потепліло, цей стерв'ятник став частим гостем місця, іноді проводячи біля туші кілька годин», — згадав історію знімка фотограф.
«Це пташеня сапсана вже більше тижня вдосконалювало свій політ. Поки що воно брало їжу в батьків, але вже почало відпрацьовувати свої мисливські навички. Пташеня ще не було достатньо гарним, аби ловити інших пернатих у повітрі, тому робило перші кроки, ганяючись за пурхотливим метеликом. Воно було набагато швидшим за комаху й виявилося досить спритним, аби не відстати від нього. Подивіться, яка концентрація! Зрештою воно досягло успіху, спіймало метелика й погралося з ним секунду, а потім відпустило. Я фотографую сапсанів уже багато років, і це був перший раз, коли я побачив, як пташенята граються з метеликами», — розповів автор.
Більше новин читайте на GreenPost.
