Горе переможеним: юрист пояснює, що таке репарації і яким чином вони накладаються

Поступово весь світ починає розуміти, що в нинішній війні з РФ переможе Україна. І дедалі частіше росіянам радять починати вчити, що таке репарації. Утім, не всі українці теж розуміють, чим репарації відрізняються від контрибуцій, від чого залежить їхній розмір і яка процедура їх накладання.

Адвокат Сергій Пушокрозповів про світовий досвід виплат репарацій та відшкодування завданої країною-агресором шкоди.

Саме поняття «репарації» з’явилось в міжнародному праві понад сто років тому. За наслідками підписання Версальського мирного договору 28 червня 1919 року (між державами-переможницями у Першій світовій війні — США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо та переможеною Німеччиною), серед інших умов Німеччина зобов’язувалась здійснювати виплати величезних сум країнам, які формували блок держав Антанти, розмір яких невдовзі визначила Міжсоюзницька Комісія з репарацій (269 млрд золотих марок упродовж 42 років). Згодом розмір виплат було зменшено до 132 млрд золотих марок, що на той час становило 31,4 млрд доларів США.

Можна говорити про те, що репарації — це відшкодування переможеною державою збитків, завданих нею під час воєнних дій країні, що зазнала нападу.

Реальні збитки, спричинені Першою світовою війною Європі, підрахувати було нереально, проте приблизна сума дорівнювала 33 млрд доларів США.

Репарації, встановлені Версальським мирним договором, носили різні форми, включаючи вугілля, сталь, сільськогосподарську продукцію тощо, більшою мірою через те, що грошові відшкодування такого розміру могли призвести до гіперінфляції (яка насправді сталася в повоєнній Німеччині), що було вкрай не вигідно для Франції та Великої Британії.

Версальський мирний договір підтвердив той факт, що Німеччина несе відповідальність за руйнування вугільних шахт на півночі Французької республіки й частині Бельгії, частині Королівства Італія. У зв’язку з цим Французька республіка отримала у користування вугленосний басейн Німеччини Саар. Крім того, Німеччина змушена була передавати Французькій республіці, Бельгії та Королівству Італія мільйони тонн вугілля протягом 10 років.

Однак за часів Адольфа Гітлера Німеччина порушувала умови Версальського мирного договору. Виплати були знову відновлені в 1953 році.

Останні платежі на виконання умов Версальського мирного договору були зроблені Німеччиною в жовтні 2010 року.

За результатами Першої світової війни не тільки Німеччина зобов’язана була виплачувати репарації, а й її союзники.

Так, в результаті укладення Сен-Жерменського мирного договору 10 вересня 1919 року Австрія зобов’язувалась передати переможцям у рахунок репарацій весь торговельний і риболовецький флот.

27 листопада 1919 року у Неї-сюр-Сен (поблизу Парижа) між Болгарією, яка зазнала поразки в Першій світовій війні та державами-переможницями — членами блоку Антанти та їхніми союзниками був підписаний Нейїський мирний договір, за яким Болгарія зобов’язана була виплачувати впродовж 37 років репарації на суму 2,25 млрд золотих франків. Після Другої світової війни Нейїський мирний договір повністю втратив чинність.

За результатами укладеного 4 червня 1920 року між союзними державами Антанти у Першій світовій війні та Королівством Угорщина Тріанонського мирного договору Угорщина зобов’язана була виплатити репарації переможцям загальною сумою 200 млн золотих крон.

Севрський мирний договір був підписаний 10 серпня 1920 року у Севрі (поблизу Парижа) султанським урядом Османської імперії й союзними державами — переможницями в Першій світовій війні. Проте його підписання викликало величезне обурення турецького народу. У 1923 році у м. Лозанні Севрський мирний договір було скасовано. Натомість між Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Королівством Греція, Королівством Румунія, Королівством Сербів, Хорватів і Словенців, з одного боку, і Туреччиною — з іншого, було підписано новий Лозаннський мирний договір, за яким Туреччина погодилась виплатити країнам-переможцям частину зовнішнього боргу вже неіснуючої Османської імперії. Остаточно за цими зобов’язаннями розрахувалися в 1954 році.

Виплата репарацій була передбачена і за результатами Другої світової війни. Так, на Ялтинській та на Потсдамській конференціях у 1945 році було визначено форми й розміри репарацій, які повинна була виплатити Німеччина країнам-переможцям. Згідно з домовленостями Німеччина зобов’язувалась виплатити репарації у розмірі 20 млрд доларів США. Передбачалося вивезення в рахунок репарацій устаткування, промислових виробів, продукції сільського господарства та інших цінностей.

На Потсдамській конференції в 1945 році була досягнута наступна домовленість:

• репараційні претензії СРСР будуть задоволені шляхом вилучення зі східної зони Німеччини і за рахунок німецьких активів у Болгарії, Фінляндії, Угорщині, Румунії та Східній Австрії;
• претензії США, Великої Британії та інших країн, що мали право на репарації, будуть задоволені із західних зон;
• репараційні претензії Польщі СРСР задовольнить зі своєї частки;
• деяку долю репараційних платежів СРСР додатково мав отримати з західних зон Німеччини.

Згідно з оприлюдненими в 1990-ті роки даними Головного трофейного управління, в СРСР з Німеччини було вивезено близько 400 тис. залізничних вагонів, зокрема 72 тис. вагонів будівельних матеріалів, 2885 заводів, 96 електростанцій, 340 тис. верстатів, 200 тис. електродвигунів, 1 млн 335 тис. голів худоби, 2,3 млн т зерна, 1 млн т картоплі та овочів, по 0,5 т жиру та цукру, 20 млн л спирту, 16 т тютюну.

У мешканців радянської зони окупації Німеччини офіційно конфіскували 60 тис. роялів, 460 тис. радіоприймачів, 190 тис. килимів, 940 тис. предметів меблів, 265 тис. настінних і наручних годинників, які здебільшого були розподілені за невелику плату між радянськими номенклатурними чинами та старшими офіцерами. В документах трофейного відомства рахується також 1,2 млн чоловічих і жіночих пальт, 1 млн головних уборів і 186 вагонів вина.

Стягнення репарацій з Німецької Демократичної Республіки було припинено з 1 січня 1954 року.

10 лютого 1947 року в Парижі союзниками по антигітлерівській коаліції підписано договір з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією і Фінляндією, серед ключових умов було також і вирішено питання щодо виплат репарацій.

Найбільші репарації (360 млн доларів) було накладено на Італію, яка зобов’язана була виплатити їх Югославії (третина загальної суми), Греції, СРСР, Ефіопії та Албанії; 300 млн доларів Фінляндія мала виплатити Радянському Союзу у вигляді поставок товарів, а Угорщина — СРСР, Чехословаччині та Югославії, і Румунія — СРСР; найменші репарації припали на Болгарію, котра зобов’язувалась виплатити 70 млн Греції і Югославії.

8 вересня 1951 року у Сан-Франциско 48 країн-союзниць підписали з Японією мирний договір, що визначав серед іншого виплату репарацій державам-переможцям, розмір яких не був встановлений і мав вирішуватися у двосторонніх відносинах Японії із тими державами, яким було завдано шкоди.

Отже, репарації — це повне або часткове відшкодування переможеною державою завданих нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах. Виплата репарацій передбачається в мирному договорі після закінчення війни.

«Світовий досвід виплат репарацій показує, що країна, яка розпочинає війну, в кінцевому результаті її закінчує переможеною. І за зруйновані житлові будинки, дитячі садки, школи, пологові будинки, адміністративні будівлі, техніку, мости, дороги, цілі міста… життя людей — необхідно платити», — наголошує юрист.

Ми також писали, чи «світять» нам контрибуції та репарації: пояснює юрист.