Чи справжній контрнаступ відбувається не на півдні, а в Криму: ось про що можуть говорити останні удари ЗСУ у районі півострова
Українці вперше отримали по-справжньому «довгу руку» з дальністю в сотні кілометрів і почали ефективно використовувати її.
Крим, вигляд із космосу. Фото: NASA, commons.wikimedia.org
В останні тижні на фронті встановилося відносне затишшя, натомість різко зросла активність на Чорному морі й у Криму. Після того, як 17 липня вдруге було підірвано Кримський міст, ударів ракет або дронів зазнавали танкери в Азовському морі, мости та склади на території анексованого півострова і навіть база російського Чорноморського флоту. Все це може бути частиною стратегії ЗСУ, яка вже спрацювала того літа та восени, — «Дзеркало» розповідає докладніше.
Що відбувається
6 серпня 2023 року українські сили завдали удару крилатими ракетами Storm Shadow відразу по двох мостах, що з'єднують анексований Крим із континентом — переправах через Чонгарську та Генічну протоки. І в тому, і в іншому випадку вдалося досягти попадань, внаслідок яких росіянам довелося закривати рух у цих напрямках.
Аналітики Інституту з вивчення війни зазначили, що уражені об'єкти — ключові автомобільні мости, які мають важливе значення для зв'язку Криму з окупованою РФ частиною Херсонської області. Експерти додають, що через перекриття цих комунікацій росіянам довелося перенаправити рух в об'їзд через західну частину півострова — це ускладнює логістику.
Всього за день до цього, 5 серпня 2023 року, на південь від Керченської протоки зазнав удару надводного дрону й отримав пробоїну російський танкер «Сіг» водотоннажністю понад 6 тисяч тонн — у момент атаки судно стояло на якорі.
4 серпня надводні дрони атакували російський флот у гавані Новоросійська — це друга за значенням чорноморська військово-морська база Росії після Севастополя. Під час атаки один із безпілотних катерів уразив великий десантний корабель «Оленьогірський гірник» — той не затонув, проте судну, очевидно, знадобиться ремонт. За кілька днів до цього російська сторона повідомляла ще як мінімум про дві спроби атакувати військові кораблі РФ безекіпажними катерами.
29 липня був, імовірно, пошкоджений ракетами Чонгарський залізничний міст — через нього йде одна із трьох залізничних магістралей на півострів (друга — на захід від Красноперекопська, третя — через Кримський міст). Голова окупаційної адміністрації Херсонської області Володимир Сальдо визнав факт атаки на міст, проте заявив, що всі ракети вдалося збити, а об'єкт не пошкоджений (підтвердивши свої слова фотографією з ракурсу, на якому не видно сам міст). Видання «Агентство» опублікувало інший знімок, на якому видно значні руйнування залізничного полотна.
У самому Криму також почастішали випадки атак — по складах боєприпасів та інших військових об'єктів стали регулярно прилітати дрони чи ракети. Так, уранці 22 липня вибухи пролунали на території старого військового аеродрому у селищі Жовтневе (причому кримське підпілля розповіло про скупчення там військової техніки ще у червні), а 19 липня в повітря злетів склад на Старокримському військовому полігоні.
Про що це свідчить
З поправкою на масштаби те, що відбувається в Криму і біля нього, дуже нагадує ситуацію річної давності, коли російська армія ще займала частину правобережжя Дніпра з містом Херсоном. Перейшовши річку, росіяни негайно потрапили в залежність від стану трьох мостів через Дніпро й одного через дрібнішу річку Інгулець. Усе постачання багатотисячного угруповання «повисло» на цих мостах.
До липня 2022 року великих проблем це не обіцяло, але до середини літа ЗСУ отримали й освоїли високоточні системи залпового вогню HIMARS — і їх ракети, окрім іншого, почали методично обробляти Антонівський міст біля Херсона й інші переправи через Дніпро. Зовсім зруйнувати капітальні споруди порівняно невеликі ракети не могли, але вони постійно ушкоджували й ушкоджували їх — і обстріл не припинявся.
Будівництво понтонних переправ на додачу до мостів росіянам у результаті не допомогло: майже відрізане від своїх сил угруповання військ на правобережжі до листопада вимушене було очистити плацдарм — і Херсон, єдиний обласний центр України, захоплений Росією з початку повномасштабної війни, був звільнений ЗСУ без бою.
Судячи з останніх новин, зараз ситуація, схоже, повторюється — але в значно більших масштабах. У ролі ізольованого ударами по комунікаціях угруповання, ймовірно, опиняється весь Крим. Анексований дев'ять років тому півострів пов'язаний з Росією лише кількома транспортними артеріями. Це навколишнє море, Кримський міст (автомобільний і залізничний), Чонгарський міст (автомобільний і залізничний), міст під Генічеськом та автодороги через Каланчак і Чаплинку на захід. Ще одним логістичним хабом, який не має стосунку до Криму, але важливим для окупантів є порт окупованого Бердянська, звідки може забезпечуватися угруповання військ на півдні України.
За останні тижні ЗСУ показали свою здатність завдавати множинних ударів здебільшого по цих комунікаціях. Російський танкер «Сіг» був уражений біля Керченської протоки — тобто українські надводні дрони теоретично здатні блокувати цю водну артерію.
Ще раніше, 17 липня, було вдруге підірвано Кримський міст — знов-таки за допомогою надводних дронів. Навіть проросійські джерела писали, що один із символів путінської епохи «доб'ють рано чи пізно».
Таким чином, єдиним більш-менш безпечним шляхом для росіян до анексованого Криму залишаються автомобільні магістралі, що проходять через Каланчак та Армянськ, а потім через так званий сухопутний коридор — окуповану територію України, що прилягає до узбережжя Азовського моря. Всі вантажі в цьому випадку доведеться возити автотранспортом (це значно менш ефективно, ніж перевезення морем або залізницею), оскільки єдина пряма залізниця йде саме Чонгаром — і в залізничний міст тут уже прилітала ракета.
Як у ЗСУ виходять результативні удари по російських комунікаціях
Вирішальне значення в ізоляції району бойових дій відіграє наявність досить далекобійних і високоточних озброєнь, що дозволяють бити по глибоких тилах супротивника. Раніше на роль такої зброї могла претендувати протикорабельна ракета Harpoon, що літає на відстань від 120 до 300 км, яку США постачали Україні — та про успіхи цієї зброї за минулі місяці майже нічого не було чути. Вже довгий час тривають переговори про постачання Україні оперативно-тактичних ракет ATACMS для РСЗВ HIMARS, проте поки що справа не рухається.
У результаті там, де допомогти не змогли США, врятувала Велика Британія — навесні Лондон відправив Києву малопомітні крилаті ракети Storm Shadow. Спочатку вони призначені для запуску з британських літаків, але українці зуміли адаптувати їх до бомбардувальників Су-24, що залишилися з часів СРСР.
Storm Shadow — дуже сучасні крилаті ракети. Їхніми перевагами можна назвати дальність (від 250 км), пристойну бойову частину в 450 кг і малопомітність. Ракети можуть летіти над землею, що ускладнює їх перехоплення навіть дуже сильною ППО (а російська протиповітряна оборона, безумовно, не зі слабких).
Уже в червні українці перевірили це на практиці, завдавши удару по тому самому автомобільному Чонгарському мосту. Цікаво, що після влучення росіяни оперативно навели поблизу, судячи з супутникових знімків, понтонну переправу — тобто вчинили так само, як під час бомбардувань Антонівського мосту під Херсоном.
Зважаючи на все, досвід використання крилатих ракет було визнано вдалим — 11 липня про постачання французьких ракет SCALP-EG, ідентичних «Сторм Шедоу», заявив президент Франції Емманюель Макрон. А 6 серпня з'явилося перше свідчення, що ракети SCALP-EG вже в Україні — на одній із них навіть розписався президент Володимир Зеленський.
Українське оборонне видання Defense Express звернуло увагу, що SCALP-EG підвішено під крилом на пілоні від списаного британського літака Tornado — очевидно, «подружити» ракети з Великої Британії та Франції з літаками з СРСР вдалося саме завдяки цим комплектуючим. Так чи інакше, тепер українці вперше отримали по-справжньому «довгу руку» з дальністю в сотні кілометрів і почали ефективно використовувати її.
Росіяни це, швидше за все, розуміють і намагаються протидіяти — 6 серпня Міноборони РФ прозвітувало про черговий ракетний удар по авіабазі біля Староконстянтинова, де буцімто базуються Су-24, які можуть нести Storm Shadow. Згодом з'явилися супутникові знімки ураженого аеродрому — навіть проросійські джерела визнали, що успіху операція не мала.
Тим часом незабаром українці можуть отримати ще більш далекобійну зброю: впливова група німецьких депутатів уже закликала владу ФРН скоріше відправити Києву крилаті ракети Taurus — вони схожі на SCALP-EG та Storm Shadow, але мають ще більшу дальність до 500 км.
Другою «довгою рукою» ЗСУ стали надводні дрони. Невеликі безекіпажні катери-камікадзе із зарядами вибухівки вперше були застосовані ще торік — наприклад, у жовтні ними атакували військово-морську базу у Севастополі. Однак системою на той момент такі атаки не стали, і довгий час про надводні дрони згадували лише зрідка. Все змінилося цього літа — тепер катери-безпілотники завдають ударів майже щодня. Ймовірно, річ у тому, що конструкцію надводних дронів вдалося вдосконалити.
Цікаво, що саме наприкінці липня українці вперше показали свої надводні дрони «офіційно», допустивши на показ журналістів CNN, які й зробили про них сюжет. Згідно з останнім, дрони мають приблизно п'ятиметрову довжину, виконані у вигляді човна і можуть рухатися зі швидкістю 80 км на годину на відстань до 800 км. Підібравшись до ворожої цілі, безпілотний катер підриває її бойовою частиною вагою приблизно 300 кг.
Дуже висока дальність ходу безпілотників дозволяє українцям завдавати ударів у районі Керченської протоки, Кримського мосту і навіть Новоросійська — тобто росіяни практично ніде у Чорному морі не можуть почуватися в безпеці. А у поєднанні з постійними ударами крилатими ракетами ізоляція Криму вже не виглядає такою неймовірною.
Як можуть піти події далі
Це залежить від того, чи зуміє Україна продовжити завдавати ударів по російських об'єктах із колишньою інтенсивністю. Обстріл Антонівського й інших мостів ракетами HIMARS тривав місяці — але зараз ВСУ потрібно координувати удари з повітря та моря на відстані сотні кілометрів. Чи зможе Росія, яка відправила більшу частину військової техніки, включаючи ППО, на фронт, захистити мости та склади в Криму від атак, невідомо.
Те саме стосується й війни на морі. У знищенні окремо взятого безпілотного катера для російського флоту нічого складного немає — проте цей катер потрібно вчасно виявити (судячи з поведінки кораблів РФ під час атаки дронів на Новоросійськ, із цим є великі проблеми). Якщо ж українські надводні безпілотники влаштують блокаду, знищуючи російські судна, які перевозять військові вантажі, їх доведеться якось конвоювати військовим флотом. Наскільки це можливо зараз, важко сказати.
Український військовий аналітик Олександр Коваленко також зазначав, що становище російських військ на півдні України й у Криму схоже на ситуацію, в яку потрапили військові РФ на правому березі Дніпра. За його словами, як і рік тому, ЗСУ починають із розвідку боєм, потім просуваються вглиб першої лінії оборони — а потім у повітря починають злітати мости.
«Щось трапляється із Кримським мостом, Чонгарськими мостами і це лише прелюдія. Попутно, буденно та рутинно щодня горять склади з БК [боєкомплектами], ПММ [паливно-мастильними матеріалами], підривається МТО [матеріально-технічне забезпечення], порушується постачання передових підрозділів та їх управління, просідає логістика», — пише він.
Утім, поки що це лише теорія — багато залежить і від того, чи зуміють росіяни вигадати ефективну відповідь. У цій війні вже траплялися ефектні і дошкульні для ворога удари, які, однак, пізніше не повторювалися — як підрив вертольотів у Псковській області чи удари радянськими безпілотниками по стратегічній авіації Росії. Чи зуміють українці скористатися перевагою та забезпечити ізоляцію анексованого півострова, стане зрозумілим протягом наступних тижнів.
Також нагадаємо, що РФ не має засобів для ефективної боротьби з українськими напівзанурювальними дронами-камікадзе — полковник російської авіації.
