«6 планет вишикуються в дугу»: чи справді 21 січня — день унікального параду планет
Усі планети завжди розташовані вздовж однієї лінії, що кільцем охоплює небесну сферу, й імʼя їй — екліптика.
Шість планет і Місяць над горами Мільхзеє-Фрутт, Швейцарія, 15 січня 2025 року. Фото: @MrPhoton, Astrobin
ЗМІ та пабліки рясніють гучними заголовками на кшталт «21 січня усі планети вишикуються в одну дугу» або «Унікальний парад планет». Universe Space Tech розповідає, чи справді це явище аж настільки дивовижне, як про нього говорять, і що такого особливого у даті 21 січня.
Як насправді рухаються планети
З 2006 року, коли Плутон був офіційно «понижено в рангу» до карликової планети, у нашій системі залишилося 8 великих планет. Віддаляючись від Сонця, ми могли б послідовно перетнути орбіти Меркурія, Венери, Землі, Марса, Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна.
Спрощені зображення Сонячної системи показують 8 планет на кругових орбітах навколо Сонця. І виглядає це так, ніби всі їхні траєкторії розташовані в одній площині. «У першому наближенні» такий підхід можна вважати правильним. Але насправді кожна орбіта нахилена під невеличким кутом відносно площини орбіти Землі. До того ж орбіти всіх планет є не круговими, а еліптичними — трохи витягнутими.
Зі шкільного курсу геометрії ми знаємо, що переріз сфери площиною є колом. Хоча таке поняття може здаватися сильно застарілим, астрономи й сьогодні використовують термін «небесна сфера», але вкладають у нього дещо інший сенс, аніж сотні років тому. Небесною сферою називають уявну сферу довільного (але мається на увазі доволі великого) радіусу з центром у точці спостережень, на яку проектуються всі небесні світила.
Тимчасово припустимо, що Сонце з усіма планетами розміщені в одній площині, а нас з вами оточує величезна уявна небесна сфера. Тоді проекції всіх планет та центральної зорі будуть розташовані на перерізі небесної сфери цією площиною. А він, як ми знаємо, є колом, із нами у самісінькому його центрі.
Тепер подумки озирнемося. В наше поле зору потраплятиме певна дуга цього кола. І, звісно, саме вздовж неї і будуть розташовані всі видимі на цей момент планети. Навіть якщо ми врахуємо нахил площин орбіт планет (а він становить не більше 7°), то їхнє положення не сильно відхилиться від описаного вище кола.
Саме так: планети рухаються небом геть не хаотично. Ви ніколи не побачите жодну з них, скажімо, у Великій Ведмедиці чи у Кассіопеї. УСІ планети ЗАВЖДИ розташовані вздовж однієї лінії, що кільцем охоплює небесну сферу, й імʼя їй — екліптика. Екліптикою в астрономії називається коло, яким на небесній сфері рухається Сонце. А якщо простіше, то це те саме коло, що ми отримаємо у перерізі небесної сфери площиною земної орбіти. У будь-який момент часу на небі є частина цього кола — певна дуга.
Людству властиво міряти все своєю міркою, тож не дивно, що нахил площин орбіт усіх тіл Сонячної системи також зазвичай вказується саме відносно екліптики. Іноді планети перетинають екліптику, а весь інший час не відходять від неї більше ніж на кілька градусів.
Отже, якщо у цей момент на небі є хоча б кілька планет, то, подумки провівши через них дугу, ви матимете уявлення про те, як саме проходить екліптика. Отже, ми з’ясували, що всі видимі у будь-який час планети насправді вишикувані вздовж дуги, яка є частиною траєкторії руху Сонця. До речі, площина орбіти Місяця теж не сильно відхиляється від площини екліптики. Завдяки цьому ми можемо спостерігати сполучення Місяця з планетами чи навіть покриття.
Чому саме 21 січня й чи можна побачити планети у якийсь інший день?
Новина про те, що 21 січня 2025 року 6 планет вишикуються в одну дугу, розлетілася настільки швидко, що її першоджерело відстежити майже неможливо. Найімовірніше, вона походить від статті на Star Walk.
У тексті підкреслюється, що 21 січня — «середня» дата, і для кожної локації оптимальний день спостережень трохи різний (варіюється на 3 дні), оскільки в різних містах планети будуть видимі в найменшому секторі неба у дещо різний час. Але саме поняття «сектор неба» у статті не розкривається. А те, що під цим терміном розуміють астрономи, не підходить за змістом, оскільки координати планет на небесній сфері практично однакові для всіх земних спостерігачів, і оптимальний час зумовлений лише часом доби, відтак має варіюватися не більше ніж на 12–13 годин.
Так чи інакше, зараз вечірнє небо й справді багате на планети. Рухаючись вздовж екліптики із заходу на схід, ви можете побачити Венеру та Сатурн, неподалік від них — Нептун, потім — Уран і Юпітер і, зрештою, Марс, що залишається яскравим після нещодавнього протистояння 16 січня. Але варто зазначити, що неозброєним оком видно лише 4 із цих планет. Аби роздивитися Уран і Нептун, знадобиться бінокль або телескоп.
Чи є конфігурація, за якої одночасно видно 6 планет, унікальною саме для 21 січня? Якщо коротко — ні. Більшість планет рухаються небом доволі повільно, тож ви навряд чи побачите різницю між 21 та 22 січня. Наприклад, у новорічну ніч, спостерігаючи звечора, ви також могли одночасно побачити всі ці планети на небосхилі за умови відкритого північного сходу та південного заходу. У той час кут між напрямками на найбільш західну (Венеру) та на найбільш східну планету (Марс) складав 154,5°.
Якщо ж подивитися на положення планет саме 21 січня, то Марс залишається найбільш східною планетою, а от на заході нижче всього розташується Сатурн, і кут між ними становитиме 127,7°. То, може, рекомендована дата зумовлена саме зменшенням цього кута? Виявляється — ні, оскільки кутова відстань між планетами продовжить і надалі зменшуватися.
Ще одна дата, яку називають у деяких дописах про «вирівнювання» і «парад планет», — 28 лютого, анонсуючи що 7 планет вишикуються в небі. Що ж саме на нас очікує? На зображенні нижче ви можете побачити розташування планет на вечірньому небі у цей день. Низько над західним горизонтом додатково буде видно Меркурій. Але зверніть увагу на те, що Сатурн перебуває доволі близько до Сонця (10°) і розташований ще нижче, ніж Меркурій. Відтак буде заходити за обрій буквально через 50 хвилин після нашої денної зорі, що робить цю планету доволі складним об’єктом для спостережень. Із блиском +1,1m Сатурн розтане у вечірній зорі. Те ж стосується і Нептуна: через малу яскравість та невелику кутову відстань до Сонця його майже неможливо буде спостерігати. Таким чином, хоча наприкінці лютого на небосхилі справді буде одночасно 7 планет, далеко не всі вони будуть доступними для спостережень.
Отже, розташування планет вздовж однієї дуги — це і є їхнє нормальне розташування, жодна з планет не відходить далеко від екліптики. Якби в якийсь момент виявилося інакше, ви б точно знали, що це апокаліпсис Сонячної системи. У січні вечорами справді можна спостерігати 6 планет (за винятком Меркурія) одночасно, і зовсім не обов’язково прив’язуватися саме до 21-го числа. Але на початку лютого умови спостереження Сатурна погіршуються, оскільки він наближається до сполучення із Сонцем. Наскільки це рідкісне явище, коли 6–7 планет є на небосхилі одночасно? Це буває справді не часто, але подія не з тих, що можна побачити раз у житті. Так, наприклад, наприкінці серпня 2025 року перед сходом Сонця можна буде побачити всі планети, окрім Марса.
Більше новин читайте на GreenPost.
