Я знаю як очистити Україну від сміття!

Треба закрити всі супермаркети. Бо немає упаковки - немає проблем.

А чому ви здивовані? Під час COVID-19 відмінили ненависні маршрутки, бо життя людини було у пріоритеті, так само можна відмінити супермаркети, бо звалища страшніші за COVID. Звалище - цей непомітний вбивця, він більш підступний, він вбиває не одразу, а з часом - через найстрашнішу хворобу - рак.

Закрити супермаркети - хороша ідея. Уявіть собі, скільки пластиків не купуватимуть люди - окрім пляшок, пакетиків та обгорток ми позбудемося одноразових пластиків, яких в рази більше за товари в упаковці - не будуть літати у довкіллі поліетиленові перчатки, контейнери для кулінарії, пакети-маєчки.

Щоб люди продовжували якісно харчуватися, їм можна роздати ділянки землі у Ботанічному саді імені Гришка, на ВДНГ, в Сирецькому парку, парку Наталці тощо. Така їжа більш корисна, ніж оброблені продукти в супермаркеті, погодьтеся?

В цьому місці ви маєте почати здогадуватися, що або мені «до лікаря», або я навмисно написала таке гасло на початку, щоб привернути вашу увагу. І ви праві, я це зробила навмисно, бо гасла працюють.

Ми звикли шукати винних у будь-чому. Не виключення - сміттєва проблема. Хто винен? Відповідь більшості - Виробники, які пакують свій товар у пластик. Скільки можна це терпіти, треба їх усіх заборонити!

А скільки людей погодиться заборонити супермаркети?

Хтось готовий відмовитися від цієї інфраструктури? Шановні депутати?

Нагадаю вам і проведу лікнеп, якщо забули.

Чого хотіло людство? Вирощувати їжу на земельних ділянках? Щоб витрачати увесь свій вільний час на догляд за рослинами - полив, боротьбу зі шкідниками, бур’янами тощо.

Ні. Людство хотіло мати більше часу на родину і свої захоплення - читати, подорожувати, займатися спортом.

Людство прагнуло комфорту, коли не треба нічого вирощувати і стояти в чергах. Коли не треба хвилюватися, що не вистачить молока у скляних пляшках чи хліба без упаковки (я ці часи застала, і ці черги я пам’ятаю).

Щоб наповнити супермаркети достатньою кількістю їжі для всіх охочих, виробники почали шукати можливості - щоб зберегти якість продукту і щоб ніхто не потруївся.

Як ви знаєте, можливості пакування поки що обмежені невеликим списком - папір, скло, метал і пластик.

Щоб скоротити використання пластику вигадали комбіновану упаковку, бо вона містить у своєму складі 75% макулатури, і тільки 25% - пластика. Молока в такій упаковці вистачає завжди і всім, чого не можна сказати про скляні пляшки, які невигідно транспортувати на великі відстані не тільки через економіку, це некорисно і для довкілля.

Щоб забезпечити всіх якісною чистою водою з’явилася пластикова пляшка. Її ніколи не було б в такій кількості, якби в нашій країні текла чиста питна вода з кранів. Чому вона не тече звідти? Невже винен виробник?

Щоб не варити мило самостійно, з’явилися миючі засоби, і навіть ORGANIC миючі засоби все одно пакують у пластик, тому що інших рішень поки що немає.

Читаючи закон 2207-1д я бачу, що попередню редакцію закону, над якою ми працювали ще з командою підтримки реформ у 2018 році повністю переписали, в ній достатньо пунктів з закону 2207-2 (проти якого боролася вся еко спільнота), щоб зробити висновки, що сміттєву реформу намагаються злити.

Реформа, яка запровадить прозору і сучасну систему розширеної відповідальності виробника можуть злити через те, що і ця діяльність теж буде монополізована. Хоча яскраві інфографіки переконують нас в зворотньому.

Намагаються створити протистояння виробників і сміттєвого бізнесу. Щоб реформа зайшла в глухий кут.

УБС подасть свої правки, і ми будемо за них боротися. І ми, і наші сильні партнери - колеги по громадському сектору.

Мабуть це буде той кейс, коли ми навчимо депутатів писати закони, які будуються на справедливості по відношенню до всіх учасників ринку. Коли не потрібно, щоб хтось «трішечки програв», потрібно - щоб всі учасники процесу були в рівних умовах і від цього виграло суспільство.