Утилізація небезпечних відходів: як це працює в Україні нині

Еконація розпочала серію публічних дискусій у Кризовому медіацентрі з метою формування екологічної культури в Україні. 

Стартували ми з теми утилізації небезпечних відходів. Що з відбувається з цим сміттям після, як виглядає цей процес зсередини, чи контролює ці інструменти держава та якої думки про утилізацію небезпечних відходів бізнес – з такими запитаннями я звернувся до спікерів – переглянути відео з заходу можна за посиланням.  

Я ж у своїй колонці опишу головні враження від події.

По-перше, приємно, що в дискусії взяли участь представники чотирьох ланок: держава у вигляді Екологічної інспекції, гравці на ринку бізнесу з обох сторін: фармацевтична компанія “Дарниця” з одного боку й компанія з утилізації небезпечних відходів DSL 2010 з іншого, а також громадський сектор, який представляла Еконація.

Дискусія виявилася жвавою, спікери активно брали участь у діалозі та обмінювалися спільним баченням сьогодення та майбутнього України, особливо в контексті управління відходами – на жаль, наша країна не зможе до 2030 року стати взірцем в екосфері, як того б ми хотіли. Перешкод чимало: перший, об'єктивний, це війна, другий – необхідність відповідних змін у законодавстві: цей процес слабо, але триває. Та через відсутність контролю з боку Екологічної інспекції внаслідок мораторію на перевірки, екопотяг рухається повільно. Тому, на мою думку, держава має дати можливість Екоінспекції повернутися до реального виконання своєї роботи – екологічного контролю, бо через недобросовісний бізнес ми ризикуємо втратити безпечне довкілля для наших дітей. 

Тішить, що на ринку водночас працює бізнес, який дбає про збереження навколишнього середовища. Яскравий приклад – фармацевтична компанія “Дарниця”, яка впровадила енергоефективні рішення, що дають змогу заощаджувати воду та електрику. Крім того, компанія сортує та спрямовує на переробку відходи, що дає змогу дати друге життя тим речам, які по суті ми вважаємо звичайним сміттям. 

Також приємно було почути голос компанії DSL 2010, яка прагне реалізувати в Україні європейські підходи економіки замкненого циклу Waste to Energy – тобто, компанія хоче створити таку модель, за якої сміття буде не захоронюватися, а виконувати роль джерела енергії – і цю енергію можна буде використовувати на потреби людей. Такі приклади вже є – у Європейському Союзі, Туреччині та Японії – наприклад, у центрі Копенгагена вже п'ятий рік працює підприємство Copenhill, яке перетворює відходи на тепло та енергію для понад ста п'ятдесяти тисяч будинків. 

У підсумку: щасливий, що Еконація започаткувала такий формат дискусій. Ми переконані, що такі зустрічі на часі, тому й надалі будемо залучати представників держави, бізнес та експертів до обговорення актуальних екологічних питань – стале аграрне господарство, екологічне просвітництво, екотуризм в Україні, сортування сміття в містах та громадах, розвиток електромобільного транспорту тощо.