Сміттєва «гречка» стала уособленням добра та щирості

Кінець епохи безкоштовної безвідповідальності...

Як би мені хотілося почати свою статтю саме так.

Безкоштовна безвідповідальність ціною в 30 000+ сміттєвих звалищ досі живе в наших головах.

Сміттєва «гречка» стала уособленням добра та щирості.

Статусом кво, толерантністю та подякою електорату за голос на виборах.

Попри всі економічні фактори та відповідальність за чисте довкілля, в деяких районах України сервіс вивозу відходів надається за 10–15 грн на місяць.

А деякі соціальні сортувальні проєкти запрошують людей здавати пластики на утилізацію безкоштовно.

І я сиджу та думаю — це таке шахрайство чи підприємницька дурість? Чи просто дурість?

Так, це дурість на всіх рівнях.

Дурість від виконавчої влади — встановити копійчаний податок на захоронення 1 тони ТПВ на рівні 5 (!!!) гривень.

Австрія — податок становить 97 євро за тонну.

Швеція — 50 євро за тонну.

Польща — 33 євро за тонну.

А в Україні — 0,15 євро за тонну.

Не можна так дешево оцінювати шкідливий вплив на довкілля від відходів. Бо будемо мати ще більше звалищ у перспективі.

Дурість від місцевої влади — не говорити з людьми про ціноутворення послуги поводження з відходами та про наслідки дешевого захоронення.

У структуру тарифу на послугу з поводження з відходами здебільшого входить лише збирання та перевезення. Тобто, фактично, люди платять за логістику сміття у довкілля. Забрали — вивезли та викинули.

Хіба всі здогадуються про те, що у тарифі може бути операція оброблення? Але щоб її додати в тариф має бути побудований сміттєпереробний завод. І тариф на оброблення відходів на таких заводах вже не буде таким копійчаним, як логістика та збирання. Але ці кошти будуть справедливі. Бо вони — не про захоронення, а про фактичну утилізацію відходів.

Хто стане таким сміливим і щирим, зі стратегічним баченням, мером? Хто розкаже правду про те, що містяни щодня порушують конституційні права інших людей, тих, що живуть біля звалищ, чиї будинки розташовані за 100–500 метрів від наших відходів?

Соціальні проєкти — це найболючіше.

Будуєш шість років поспіль відповідальну сміттєву культуру, розповідаєш про наслідки дешевої безвідповідальності. Але приходить благословенна «гречка» і знову треба повертатися на крок назад і робити «антигречка»-детокс у головах.