Лишилась річка лише в назві...
1680
Гадаю, що не потрібно робити вступ і розповідати про роль річок в цілому та річок Причорномор'я зокрема в екосистемі посушливого бесарабського степу.
В минулому столітті (60–70 роки) розпочався справжній екоцид, у результаті чого ми ВТРАТИЛИ всі малі та середні річки Дунай-Дністровського межиріччя. На нашу землю прийшло горе в обличчі радянського Мінводгоспу. Цей монстр вбивав всі природні водотоки під гарними гаслами і за бюджетні мільярди.
Масштабні проекти з меліорації посушливих степів Причорномор’я призвели до страшних наслідків. Так, усі річки були зарегульовані: каналізовані (спрямлені), збудовані дамби та шлюзи, а їхні широкі заплави — розорані. Ми втратили найбільш цінні екосистеми. А тепер меліоративні системи зруйновані, розікрадені та вичерпали свій ресурс.
Ми вже 30 років живемо в іншій державі. Так, у нас інший політичний устрій, але менталітет і чиновники залишилися на тому, совковому рівні 60-х років минулого століття, а в держструктурах сидять ті, для кого природа — майстерня і вони від неї вміли тільки брати. І брали так, що після них вже нічого не залишилось...
Ми живемо вже 30 років в іншій державі, яка на папері сповідує принципи збалансованого розвитку. Ми всі розуміємо, що еколого-економічна стійкість регіону і держави та наша безпека прямо пропорційно залежить від здоров'я природи, від здоров’я природних екосистем. Ми свідомі того, що раз ми вкладали кошти в те, щоб їх порушити та знищити, ми маємо вкладати кошти у їх відновлення (ревайлдінг).
Ми все це розуміємо та декларуємо. А що ж маємо на практиці? А практичне втілення всіх державних гасел я представлю на одному невеличкому але конкретному прикладі. На прикладі річки Дракуля https://uk.wikipedia.org/.../%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1...
Вона не була винятком. По ній також пройшлися котком — спрямлення, будівництво водосховища, нижче якого повністю висохле русло. Натомість на всіх картах ще добре видно меандри...
Нищівного удару зазнали річки за радянських колгоспів, коли їхні території (заплавні землі) почали активно освоювати. Земля була в державній власності та розподілена між колгоспами. Під час кучмівської земельної реформи, заплавні землі де-юре були сільгоспугіддями. До земель водного фонду віднесено те, що залишилось від річок — спрямлене русло, ставки, водосховища. Вимоги Водного кодексу (1995 р.) щодо встановлення прибережно-захисних смуг і водоохоронних зон були проігноровані, адже встановлення їх потребувало проектів, а на «таке» у нас бюджетні кошти не витрачають.
Також жоден із державних мужів — очільників районів, не змінив категорію земель із сільськогосподарських на водоохоронні або ж природоохоронні.
Саме тому важливі ділянки, що впливали на життя річки, були розпайовані! Ймовірно, за документами деякі з цих земель є пасовищами, а за фактом — усюди рілля.
Наступний крок до вбивства річок ми робимо зараз. Ми вже минули точку неповернення. Тобто, розпаювавши всі заплави, ми забрали шанс на відновлення річок у майбутньому! Я знаю, що цей шлях пройшло чимало країн Європи, де вже приватні землі викупались і реанімували річки. Я не вірю, що в нашому випадку це буде можливо. Інакше б не роздавали ці території у приватну власність та довгострокову оренду (що те ж саме).
Свіжий приклад. На торги виставлено три земельних ділянки. А що ж це за ділянки? Всі три — землі водного фонду (де-факто), адже це меандруюче русло річки Дракуля! Де-юре, це сільгоспугіддя.
Щонайменше дві ділянки з трьох уже давно розорюються. На якій підставі? Отже, торги це фікція? На торги виставляють ті ділянки, які вже чимало років використовуються незаконно, а зараз цей злочин за певну суму узаконять.
Що ж далі? А далі будуть проекти з відновлення річок. І за бюджетні чи інші екологічні кошти будуть... викупати ці ділянки для ревайлдінгу!
Ми все одно до цього прийдемо. І цей шлях вже проходили інші країни. Але ж чому ми такі дурні та не вчимося на помилках інших?
Михайло Хорєв, Держводагенство, Сергей Степаненко, чим займаються створені Басейнові ради?
