Форум «Україна 30. Екологія»
2753
Високий рівень вимог до державної політики в екологічній сфері визначається значущістю питань безпечного довкілля. Безконтрольність процесів у цій сфері може мати серйозні ризики та незворотні наслідки для різних соціальних груп, держави в цілому. Універсальні для більшості країн загрози, пов’язані з ядерною зброєю, вичерпністю природних ресурсів, техногенними катастрофами, кліматичними змінами, наслідки Чорнобильської катастрофи диктують потребу поглибленого співробітництва України з міжнародними екологічними інституціями, приєднання до міждержавних і громадських ініціатив.
Відтак, екологічні громадські організації, місцеві громади, ініціативи та рухи шляхом створення системи партнерських організацій, коаліцій і мереж об’єднуються для відстоювання екологічних прав та інтересів. Найбільш організована частина екологічних громадських структур через інформаційно-просвітницьку, експертно-дослідницьку, програмно-проєктну діяльність розширює свою участь у формуванні державної екологічної політики та практичному вирішенні проблем довкілля. Робиться це як на рівні співпраці з органами державної влади, так із міжнародними інституціями та неурядовими організаціями.
Форум став унікальною та корисною платформою для діалогу. Я почула багато цікавих та амбітних планів представників уряду, бізнесу та міжнародної спільноти.
Хотілося б, щоб заклики та плани були втілені на практиці, а не залишилися красивими словами з презентації, які не мають жодного стосунку до нашої реальності.
Вимірюємо відходи стадіонами, розповідаємо про ієрархію поводження з відходами, кажемо, яким гарним прикладом для нас є Європа, дискутуємо про закон про поводження з відходами (вже майже чотири роки), але так і не вирішили, хто має за це платити?
Виробник? Споживач? Держава? Чи знову міжнародні донори?
Вважається, що Закон № 2207-1-д все вирішить, визначить і запустить.
Я почула багато закликів до громадськості та споживачів — генерувати громадську позицію в напрямку очищення екології, сортування сміття та інше.
Садовий зазначив, що у Львівській області будується завод із переробки сміття і це, як він зазначив, 50 млн євро інвестицій донорів і 0 — з боку держави. Тобто, я так розумію, інвестиції Європейського Союзу та Світового банку у сміття Львівської області? То це інвестиції чи донорська допомога? Більше питань ніж відповідей і хотілось би отримувати конкретнішу інформацію. Бо коли на весь світ ми констатуємо, що держава інвестує 0, а донори — 50 млн, це такі ж дивовижні речі, як і те, що Львівське сміття везли за сотні кілометрів до Чорнобиля для переробки.
Як експерт у сфері ядерної та радіаційної безпеки та профільний інженер, хотіла б почути інформацію щодо безпеки чорнобильської зони, почути експертів цієї сфери, та тих, хто несе відповідальність за безпеку виконань цих планів. Коли останній раз розраховували колективну дозу згідно з нормами радіаційної безпеки.
Доза потенційного опромінення — доза опромінення персоналу або населення, яка є результатом реалізації критичної події.
Чи ми забули? Чи хтось і досі не знає про існування норми закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження» та завдання які покладені на Агентство.
Послухавши учасників форуму, у мене склалось враження що у 1986 році сталася аварія і тільки у 2019 почались дії, спрямовані на відродження та інші заходи.
Мене, як експерта, цікавлять не балачки, а реальні результати.
Що з київським спецкомбінатом Радон? Коли там почнуться заходи з ліквідації аварійного стану сховищ 60-х років?
Що з картою забруднення зони та яка ситуація з високорадіоактивними частками палива (гарячі частинки), яка забрудненість? І яка вірогідність потрапляння цих часток до організму людини, яка перебуває в зоні? Які наслідки?
Відповідей нема, бо вони не зручні, бо відповідати на такі запитання можуть тільки експерти й обізнані люди. На жаль, сьогодні на публічній «арені» ядерної та радіаційної безпеки я таких не побачила.
