Водородная долина Закарпатья: экспортная мечта или экологическая ловушка?

Водень — найпоширеніший хімічний елемент на Землі, але у чистому вигляді він не трапляється і видобувається з води шляхом електролізу. Об этом сообщает Закарпатье онлайн.

"Зеленим воднем" в Євросоюзі вважають той, що видобуто з води за допомогою електроенергії, виробленої з екологічно чистих джерел (СЕС або ВЕС). В Україні, попри активні обговорення та проєкт стратегії до 2050 року, стандартів на водневу енергетику та затвердженої Кабміном стратегії досі немає.

🇸🇰 Європейський попит та "Східноєвропейський коридор"

Проєкт Водневої долини Закарпаття повністю орієнтований на експорт і потреби сусідньої Словаччини, а не українського споживача. Це пов'язано з відсутністю інвестицій з боку українських фінансово-промислових груп у цей напрям.

Центральним елементом зовнішнього попиту є проєкт Східноєвропейська воднева долина (EASTGATEH2V) у словацькому місті Кошице. Основна мета цього проєкту — декарбонізація металургійного заводу US Steel Kosice, який є найбільшим виробником сталі в регіоні та відповідає за третину викидів CO2 у Словаччині.

Словаччина здатна забезпечити лише 10–20% власного попиту на водень, тому планує імпортувати решту, і тут у пригоді має стати Україна. У рамках EASTGATEH2V заплановано дослідження щодо розгортання великомасштабного постачання відновлюваного водню із сусідньої України через трубопровідні з'єднання.

Басейнове управління річки Тиса самоусунулося від відповідальності за збереження дренажних каналів, посилаючись на те, що канали в межах меліоративної системи не є водними об'єктами згідно з Водним кодексом.

Водень планується транспортувати старим газогоном "Уренгой – Помари – Ужгород" (відомий як "Братство"), яким із початку 2025 року припиниться постачання російського газу.

Проєкт, який тепер називається Водневий коридор Україна – ЄС, передбачає транспортування 1,5 мільйона тонн водню на рік.

Адаптація наявного газогону до транспортування водню потребує значних інвестицій, попри те, що газопровід уже понад десять років фінансується ЄІБ.

Існує ризик, що, як і у випадку із "зеленими" проєктами минулих років, воднева енергетика може стати черговим бізнесом на державних ресурсах, використовуючи державну газотранспортну систему та спираючись на експертизу афілійованих осіб (Олександр Рєпкін є науковим співробітником Інституту відновлюваної енергетики НАН України, який підтримує проєкт).

Більше новин читайте на GreenPost.