«Гайки українській наркополітиці»: наркозалежні нагадують про проблему та показують поліції приклад
Лише 10% тих, хто вживає психоактивні речовини, порушують закон, і всі вони живуть на території країн із каральною наркополітикою.
«Гайки українській наркополітиці»
26 червня — Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконним обігом. В Україні ця проблема стоїть гостро — і йдеться не лише про наркозалежність, а й про важкохворих людей, які опинилися в одному човні. Що відбувається з українською наркополітикою і чому це стосується кожного, розбирається GreenPost.
Легалайз по-українськи
В Україні ще торік скасували держконтроль за препаратами, в основі яких є речовина «ізольований канабідіол» (ізолят канабідіолу). Але чи можна сказати, що медичний канабіс в Україні легальний на цей момент?
Ні, пояснює член правління UCMS «Українська спільнота людей з розсіяним склерозом» Антон Кулагін. Адже Кабінет міністрів постановою №324 від 7 квітня дозволив тільки 2 препарати, які є дуже дороговартісними і не доступними для пацієнтів в Україні.
«Вартість одного з них 600 доларів за упаковку, другого — 2000. Чому такі дорогі? Бо розроблені шляхом синтезу канабісу, а це недешевий процес. Окрім того, вони розроблялися для ЄС, але там після легалізації канабісу такі дорожезні ліки не знадобилися — вони почали купувати дешеві ліки з натуральної сировини.
Активіст нагадує, що при цьому в Україні легально культивуються опіоїди, є знеболювальні на основі опіоїдів — вони менш ефективні й викликають залежність. Але варто лише сказати «канабіс» — і починається дешевий популізм: мовляв, усі почнуть курити…
«Замість того, аби дозволити науковим інститутам із ним працювати та виготовляти з нього ліки, даючи прибутки в бюджет та ефективне знеболювальне тим, хто цього дуже потребує, їм підсовують ось це й говорять: «Треба подумати, як зробити, щоб держава закупляла». Це явне лоббі цих препаратів, які в Європі вже взагалі нікому не потрібні. Ось вони й знайшли, куди збути…» — говорить Олексій Квітковський.
Тому активісти вимагають від нардепів проголосувати за законопроект №5596, який дає чіткі правила вирощування, купівлі, обігу та контролю канабісу в медичних цілях. Як це зроблено в Фінляндії, Франції, Німеччині, Чехії, Швеції, Швейцарії, Великій Британії, Словаччині.
«Це необхідно для боротьби з нестерпною і важкою симптоматикою у пацієнтів! Я особисто сильно страждаю від спастичності ніг — щоранку прокидаюся з судомами ніг і цілий день маю труднощі в ході. Медичний канабіс також допоможе іншим пацієнтам з розсіяним склерозом боротися з тремором та болями! Раніше через недоступність таких ліків пацієнти змушені були шукати допомоги на чорному ринку, що було незаконно і небезпечно для здоров’я, через неконтрольоване вирощування канабісу і невідомість, що може пацієнт вживати», — розповідає Антон Кулагін.
Активіст розказує про хворих на епілепсію, змушених ефективні ліки на основі канабісу замовляти нелегально з-за кордону. А ще про мільйони хворих на рак, розсіяний склероз, хвороби Альцгеймера і Паркінсона, ПТСР, депресію, глаукому. Цей закон покликаний захистити їхнє право жити без болю та легально лікуватися.
Support don’t punish
Де є незаконний обіг наркотиків, там неодмінно знайдеться робота для наркологів. І Україна не виняток. Тому в цей день ми говоримо не лише про ліки, а й про наркотики.
«Всі ці проблеми не обмежені лише одним днем у календарі. Ці дні лише підкреслюють те, що решта днів не дуже проблематичні для пересічного громадянина. А для тих, у кого це проблема, вона існує 365 днів на рік. Я категорично проти такого акорду, коли ми про проблему згадуємо — і перегортаємо сторінку, забуваючи до наступного року», — говорить головний лікар КП "Полтавський обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради Ігор Мацицький.
Олексій Квітковський нагадує, що люди, які ставляться до наркозалежних негативно, не застраховані від того, що завтра ця проблема може зачепити їх — недолуга наркополітика сприяє поширенню обігу наркотиків, особливо серед молоді. І батьки, змушені багато часу працювати, аби забезпечити своїй сім’ї нормальні умови, можуть зробити шокуюче відкриття, що їхня дитина також почала вживати.
Він наводить цифри: за оціночними даними, у світі 25 млн людей, які вживають наркотики — хоча коректніше сказати «психоактивні речовини», бо не всі вони є наркотиками. Із цих споживачів лише 10% мають проблемне вживання психоактивних речовин — вживають систематично, порушують закон тощо. Усі ці 10% живуть на території країн із каральною наркополітикою.
Активіст розповідає, що в нашому випадку декриміналізація означає штраф 2-3 тисячі доларів замість ув’язнення.
«До в’язниці потрапляють люди фактично за вживання наркотиків. Тим більше декриміналізація відбулася лише на словах — адже для того, щоб ужити, його треба десь узяти (а це вже зберігання), віднести кудись (транспортування), приготувати та вжити (виготовлення і притон). Виходить, що хворі люди — є офіційний діагноз «психоповедінкові розлади», викликані вживанням алкоголю, опіоїдів тощо — потрапляють до в’язниці. При реальній декриміналізації споживачів правоохоронні органи зосереджуються на не споживачах, а на наркомафії, на трафіку — переслідувати треба не людей, а тих, хто на цьому робить великий бізнес», — пояснює Олексій Квітковський.
Він розповідає, чому при каральній наркополітиці людина не може вийти з цього кола, якщо вже потрапила.
«Людина за ґратами не може вилікуватися чи виправитися — пенітенціарна система взагалі не про це. Там людина набуває ще кримінальних навичок. А в цей час іде навантаження на бюджет — треба утримувати систему. Люди маргіналізуються, вони не обстежуються, зростає ризик поширення соціально небезпечних хвороб — ВІЛ/СНІД, гепатити…
Ми вважаємо це в корені неправильним. Часто буває, що поліція береться вирішувати ці питання, але поліцейські кажуть: «Та навіщо на них витрачати час, якщо вони взагалі ніхто?» — розповідає Олексій Квітковський.
Він пояснює: мета спільноти — щоб наркозалежних людей не ставало більше, але ті, хто вже ними став, мали доступ до ефективного лікування цієї залежності і щоб їхніх прав було дотримано. Їм потрібно дати можливість виправитися, ресоціалізуватися, стати звичайними людьми.
Щоб привернути увагу до проблеми, активісти сьогодні влаштовують акцію під девізом Support don’t punish («Підтримуй, а не карай») — її українська версія носить назву «Гайки українській наркополітиці». У рамках акції у 25 областях України пройдуть флешмоби — люди із наркозалежністю роздадуть маски співробітникам поліції на знак турботи про них в умовах пандемії. Таким чином вони хочуть показати своє толерантне ставлення до поліції й розвіяти міф про те, що перебувають із поліцією по різні боки барикад. Тим більше патрульна поліція позиціонує себе як орган не каральний, а сервісний.
«Наркозалежні люди прагнуть недискримінаційного, людяного ставлення, яке відповідає стандартам верховенства права», — говорить Олексій Квітковський.
