Які наслідки для здоров'я несе заняття проституцією
Проституція підвищує ризик травм та веде до самогубства
Після того, як «слуга народу» Галина Третьякова виступила за легалізацію проституції, суспільстві з новою силою завирували дискусії про припустимість такого виришення цього питання. Якщо винести за дужки всі етичні та юридичні моменти, а зосередитися лише на здоров’ї, то можна сміливо сказати: проституція однозначно шкідлива для тих, хто нею займається.
GreenPost розбирався, чому.
Фізична шкода: венеричні захворювання та зламані кістки
Численні дослідження говорять про те, що проституція здоров’я аж ніяк не додає. Смертність повій набагато вища за середню – іноді в 40 разів (здебільшого за рахунок самогубств та передозування наркотиків). 53% проституток мають травми головного мозку (для порівняння: у ветеранів війни в Іраку цей показник становить 14-20%, а у колишніх гравців в американський футбол – 61%). Також заняття проституцією підвищує ризик заразитися ВІЛ у 13,5 раза. Виникають у повій і інші серйозні проблеми зі здоров’ям, – захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), рак шийки матки, небажані вагітності, репродуктивні та статеві проблеми, безсоння та харчові порушення.
Наталія Лелюх, лікар-акушер-гінеколог, пояснює ці цифри тим, що проституція прямо пов'язана з насильством.
«Оскільки "хто платить, той і замовляє музику", це можуть бути травми під час сексу (розриви статевих органів тощо), та й ризик інфікування у таких жінок набагато вищий, і презервативи справи не вирішать, бо через будь-яке середовище нашого тіла – слину, кров, сперму, сечу – можуть передаватися захворювання, які живуть у крові та наших секретах. Відповідно жінка, яка має більше контактів з різними людьми, має вищий ризик інфікування. Ми говоримо не лише про якісь трихомонади, які в більшості випадків добре лікуються і не лишають по собі згадки, а про такі інфекції, як віл, гепатит В і С, також дуже ризиковано для жінок мати дуже багато контактів із різними видами папіломавірусу, який викликає рак (шийки матки, гортані, ротової порожнини)».
Наталія Лелюх пояснює: якщо жінка навіть вдається до різноманітних сексуальних практик із одним партнером – це зовсім інший рівень ризику. Хіба що якщо цей партнер має багато різних статевих стосунків – тоді через партнера, який контактує з багатьма, вона все одно може заразитися.
«По суті, ризикують усі – якщо ми не довіряємо своїм партнерам і якщо партнери нас не цінують, – говорить Наталія Лелюх. – Але жінка в проституції має на порядок більше контактів, ніж звичайна. Це як російська рулетка – коли один набій і 9 порожніх гніздечок у барабані, то, стріляючи один раз, може, і не вб'єшся, а якщо стріляти щодня по 10 разів, одного разу ця куля таки вилетить».
Наталія Лелюх наголошує: ризик завжди залишається. Можна ревно користуватися презервативами, поставити табу на поцілунки, не контактувати з сечею партнера – і при цьому все одно заразитися. Тому що деякі інфекції передаються навіть через піт.
«У медицині ніхто не говорить на 100% – хіба що помер чи не помер, і то не завжди це точно, – говорить лікарка. – Але якщо ми говоримо про ризики, то ризик 0,1% і ризик 50% – гадаю, це вже достатньо серйозно».
Психічна шкода: ПТСР, депресії, наркотики
«Люди, що працюють в поліції та соцроботі у Швеції вже десятки років, чомусь за весь цей час ще не бачили "щасливих шльондр", але інтернет-лобістам, звичайно, видніше», – говорить Анна Топіліна, культуролог і соціальний працівник.
Вона працювала в реабілітаційному центрі для жертв проституції "Noomi" в Мальме (Швеція), тому на власні очі бачила те, про що говорять результати досліджень: досвід проституції в кілька разів підвищує ймовірність виникнення ПТСР-симптомів, проблем зі сном, стресом, депресіями та тривожністю, а також імовірність виникнення залежностей – алкогольної або наркотичної.
«З мого особистого досвіду реабілітації проституйованих жінок можу сказати, що абсолютно всі з них бодай раз пережили важке фізичне та сексуальне насильство (клієнт побив, клієнт замість звичайного статевого акту прив'язав до ліжка і годинами знущався, клієнт зґвалтував на очах у маленької дитини, клієнт зґвалтував без засобів захисту і так далі до нескінченності), – розповідає Анна Топіліна. – У більшості з них також був досвід насильства або інцесту в дитячому або юнацькому віці, і продаж сексу був радше деструктивною поведінкою, щоб себе покарати підтвердити для себе те, що ти нікчема і тобі не варто жити (так само, як, наприклад, різання рук або голодування). Ну і в результаті так – у більшості серйозні травматичні реакції, ПТСР, депресії, стрес, фобії».
Психолог Анастасія Кириченко, співзасновниця громадської організації «Жива-Я» (робота з вразливими групами жінок), додає: за результатами ще одного дослідження люди, які потрапляють у проституцію, у 80% випадків зазнали сексуального насильства – тяжкого або середнього.
«Усі історії людей у проституції, з якими я стикалася, підтверджують це, – говорить вона. – Я вважаю, що є такі умови, такі складні обставини (зазвичай у дитинстві), коли людина не отримала допомоги від близького оточення чи від держави. У такої людини дуже високий ризик потрапити в тенета. Коли людина не в змозі самостійно забезпечити свої базові психологічні потреби, то вона потрапляє у ситуацію, коли нею можуть маніпулювати, або вона може карати себе за те, що вона така, як є».
Анастасія Кириченко розповідає, що, з досвіду її роботи, людина зазвичай потрапляє в проституцію під тиском якихось обставин – або сексуального насильства, або психологічного, і їй обов'язково потрібна зовнішня підтримка.
Що ж до суттєвих психічних розладів у повій, про які говорить статистика, то психолог запевняє: виникнення цих проблем цілком закономірне.
«У людини в проституції кордони завжди порушуються, і тому психологи говорять, що є таке відчуження, дисоціація з власним тілом – мовляв, є я, а є моє тіло, з яким робиться щось, а я подумки десь в іншому світі, – говорить Анастасія Кириченко. – Звісно, тому часто проституція пов'язана з уживанням алкоголю та наркотичних речовин. Часто це звичка з дитинства, а вже після того, як людина опиняється в такій ситуації, вона закріплюється. Тому вийти з цього стану дуже непросто, і потрібно багато років, щоб людина працювала в цьому напрямку і мала гарне оточення».
Чи є люди, яким заняття проституцією не шкодить? Якщо подивитися на цифри з досліджень, то можна припустити, що хтось «пройшов між краплинками», уникнувши при занятті проституцією і переломів, і травм статевих органів, і ЗПСШ, і депресії, і ПТСР, і алкогольної чи наркотичної залежності. Але, мабуть, найлаконічніше відповідь на всі ці теоретичні припущення сформулювала Анастасія Кириченко: «Я не знаю жодної людини, яка б хотіла залишитися в проституції».
