Якщо ЗСУ відступлять із Бахмута, фронт після цього надовго стабілізується в районі Сіверська, тому що росіяни, виснажені боями за Сєверодонецьк, Лисичанськ та інші взяті населені пункти, зіткнуться з противником, якому буде на що «сісти» оборонятися не тільки в плані якихось укріплень, а й у плані зв'язку й артилерії. У цьому переконаний відомий російський блогер Андрій Морозов («Мурз»), який воює у складі «народної міліції ЛНР» у званні сержанта.
«Вже 100+ років оборона, коли вона є і працює, стоїть на трьох речах: досвідчених кадрах середньої ланки, працюючому зв'язку, що дозволяє їм керувати військами, тобто насамперед на кадрах цього зв'язку, на зв'язківцях, і на артилерії, тобто, знову ж таки, на досвідчених умілих артилеристах. Своєю чергою, наступальна операція складається з умовно «фази вкладень», коли ви несете втрати, прориваючи оборону супротивника (звісно, якщо прориваєте). Втрати ви несете, за інших рівних, як правило, куди більші, ніж противник, що обороняється, і «фази отримання прибутку», коли прориви фронту реалізуються в котли, що швидко захлопуються, в яких залишаються ті самі кадри, на яких у противника будувалося все те, що ви насилу проривали. Їхня загибель або полон у котлі — це і є головний "дохід" операції.
Морозов говорить, що взяття Бахмута означало би зараз те, що українці вважають вичерпаним оборонний потенціал цього району.
«Командування ЗСУ не влаштовує співвідношення втрат тих, хто наступає й обороняється, і воно, цілком можливо, справді вже виводить із міста найбільш цінні частини, цінні кадри, замінюючи їх мобіками та "теробороною". Завдання цих сурогатів — дати піти, привестися до ладу і стати на нові позиції нових оборонних ліній тим, хто далі потрошитиме чергових "штурмуючих"», — припускає він.
Мурз наголошує, що в разі взяття Бахмута Росія отримає руїни міста та його околиць, а також «море піару та переможних реляцій». А потім почнеться бойове застосування ЗСУ резервів, накопичених за весь той час, доки росіяни свої резерви, погано підготовлені та керовані, витрачали у «штурмах» на фронті від Вугледару до Кремінної.
«Весь той час, поки ЗС РФ воювали минулого літа, восени та взимку через смужку ЗС РФ, "барсів", "ахматів" і різних ЧВКашників, ЗСУ вчилися повноцінно воювати "великими батальйонами", бригадами, а потім і корпусами, які вони зараз створюють у тилу й обкатують за той час, який їм купила оборона Артемівська», — наголошує терорист.
Натомість ЗС РФ свої найгостріші «танкові клини» обламали на самому початку війни і в ході «деескалації», а потім «старанно добивали їх у менш масштабних, але не менш шизоїдних масових заходах», говорить він. Морозов нагадує, що вже влітку на фронт масово потяглися зі зберігання старі Т-72, почалася розконсервація «антикварних Т-62» тощо. І бойові втрати відповідали рівню захищеності машин.
Проте Морозов підкреслює, що насамперед проблема не в танках, а у втратах особового складу з боку росіян, який ще міг стати мотострілецьким «плечем» цих «танкових клинів». Блогер розповідає, що на штурмах у російському стилі — за відсутності нормальної розвідки, підготовки, навчання особового складу — втрачалися досвідчені розвідники, сапери тощо.
«Продовження "м'ясних штурмів" позицій противника на величезному фронті погано навченими військами в ситуації гострого дефіциту артилерійського БК заради взяття Артемівська — це злочин, з наслідками якого ми скоро обов'язково зіткнемося.
Зіткнемося, коли ЗСУ введуть у бій свої підготовлені частини, здатні працювати на зовсім іншому рівні швидкості та якості прийнятих рішень, ніж наші. Свіжі резерви, здатні швидко проривати оборону і далі рухатися у прорив, обминаючи й охоплюючи наші частини. Роблячи це швидко, підтримуючи надійний закритий зв'язок та адекватне керування в реальному часі», — застерігає терорист.
Також ми розповідали про «м'ясні штурми»: навіщо російських мобілізованих передали у підпорядкування «народних республік».