Фітнес-тренер Віктор Мандзяк розкритикував популярну нині тезу про залежність від цукру.
«Зайдіть на кухню, запхайте лице в цукерницю і їжте. Ще! Ще, їжте! Смачно? Ні? Бо нема у вас ніякої залежності від цукру. Смачний не цукор, а солодка їжа», — наголошує фітнес-тренер.
Він пояснює, що тяга до солодкої їжі значною мірою детермінована генетикою. Адже в доісторичні часи людина мала дуже великі шанси померти не від старості, а з голоду. А солодка їжа — індикатор того, що в продукті багато калорій.
«Перед матінкою Природою постало завдання: як зробити так, щоб примітивна двонога істота хотіла їсти калорійні продукти? І вона знайшла вихід: так пошаманила над її мозком, що пожираючи солодке, та досвідчувала позитивні емоції. А заради емоцій двоногі ладні на все...
Минали століття, тисячоліття, прийшов 2021 рік. А людина досі отримує насолоду від солодкого. І це біда, адже солодке вже давно не рідкість, зараз його забагато. Ризик померти з голоду поступився місцем ризику протягнути ноги від переїдання. О, матінко Природо, даруй нам насолоду від броколі, а до цукерок створи відразу!» — жартує Віктор Мандзяк.
Але він наголошує, що насправді ніхто людину переробляти не буде.
«Ми носитимемо гени наших голодних предків аж до скону, і їх носитимуть наші діти й онуки. Можливо, колись людина і надаватиме перевагу капусті над шоколадом, але ця людина — не ви і не я», — говорить фітнес-тренер.
Він вважає, що залежність від цукру — концепція, «притягнута за вуха». Щоб довести це, Віктор Мандзяк пропонує уявити собі мед і морозиво й вибрати, чого більше хочеться.
«Дайте вгадаю, морозива. Це наштовхує на те, що людина любить не так солодку їжу, як солодко-жирну. Так воно і є. І це легко пояснюється з погляду еволюції: солодко-жирна їжа калорійніша за просто солодку», — розповідає спортсмен.
Він пояснює, що людина фізіологічно залежна від їжі (і від солодкого зокрема) — адже їжа є нашою базовою потребою. А от чи викликає солодка їжа залежність, аддикцію, наука ще не має однозначної відповіді.
«Смачна їжа викликає підкріплення (бажання повторювати це ще і ще), як алкогoль, цигаpки чи грaльні aвтомати. Але таким же чином в нашій поведінці закріплюється фізкультура, cекc, подорожі, спілкування з друзями, перегляд фільмів і твори Агати Крісті. Це закономірно, що людина буде повторювати дії, які дарують їй позитивні емоції. Ми спробували щось нове, затряслась лімбічна система, виділився дофамін, ми сказали: «Круто! Треба буде завтра повторити!», і повторюємо, повторюємо, повторюємо. Все наше життя заповнене звичками, тільки не всяку звичку ми обзиваємо залежністю», — говорить Віктор Мандзяк.
Також ми писали, що справа не в їжі: чому ваше тіло опирається схудненню.