Європа пообіцяла Україні мільйон артилерійських снарядів, але не може збільшити їхнє виробництво

Євросоюз, можливо, не зможе виконати обіцянку протягом року поставити Україні мільйон 155-міліметрових артилерійських снарядів, заявив New York Times міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс. На складах європейських виробників немає достатньої кількості боєприпасів, а збільшити виробництво у такі короткі терміни не вдасться, зазначає видання. Про це розповідають «Важливі історії».

«Ніби зараз мир»

Про складнощі зі збільшенням кількості боєприпасів New York Times розповіла на прикладі норвезької компанії Nammo, одного з найбільших виробників снарядів калібру 155 мм в Європі.

Співробітник Nammo Йон-Арне Борресен, який відповідає за один із конвеєрів з виробництва снарядів, розповів журналістам, що обсяг їхнього виробництва досі перебуває на «нормальному рівні».

«Зараз йде війна, а наші можливості виробляти їх [снаряди] такі, начебто зараз мир», — сказав Борресен.

Після початку війни Nammo почала у великих обсягах закуповувати метали, реактивне паливо й інші матеріали для виробництва снарядів. Також компанія закупила роботів та інші складальні агрегати, що використовуються у виробництві. Однак їхня перша партія почне працювати тільки в червні — після того, як Nammo розширить виробничі площі.

Компанія розпочала будівництво нового заводу для виробництва 155-міліметрових снарядів, але запустити його вдасться не раніше кінця 2024 року. Борресен зазначає, що знайти кваліфікованих працівників буде складно.

Якщо все піде за планом, то до 2028 року Nammo зможе виготовляти близько 200 тисяч 155-міліметрових снарядів на рік. Зараз, за словами співробітників компанії, вона випускає десятки тисяч таких боєприпасів і постачає їх до США та країн Північної Європи. Останні довоєнні замовлення Норвегії було зроблено на початку 1990-х років. Після початку війни норвезький уряд вирішив замовити у Nammo снаряди, проте, за словами виконавчого директора компанії Мортена Брандтцаєга, замовлення поки не сплачено, його умови досі обговорюються.

«Країни мають ухвалити термінові рішення, мають бути готові фінансувати величезні виробничі потужності, які необхідні», — каже Брандтцаєг.

За його словами, США нарощує випуск боєприпасів швидше за Європу, тому що там «менше протекціонізму» і «більш довгострокове бачення ринку». Після закінчення холодної війни європейські країни скоротили військові бюджети, 155-міліметрові снаряди були одними із перших озброєнь, закупівлі яких значно скоротили.

Рішення про постачання Україні мільйона снарядів ЄС ухвалило 20 березня. На цю мету буде виділено 2,14 мільярда євро. Половину суми планують витратити на закупівлі снарядів, половину — на виробництво боєприпасів.

Скільки снарядів потрібно ЗСУ

На початку березня Україна просила Євросоюз постачати їй 250 тисяч 155-міліметрових снарядів щомісяця, писала Financial Times із посиланням на листа міністра оборони України Олексія Рєзнікова, з яким вдалося ознайомитися журналістам. Рєзніков пояснював, що на той момент ЗСУ використовували близько 110 тисяч снарядів на місяць, хоча при повному завантаженні знарядь натовського зразка могли б вистрілювати 594 тисячі снарядів.

У листі міністра оборони говорилося, що для успішного виконання бойових завдань української армії потрібно було використовувати можливості цих знарядь хоча б на 60 %, тобто вистрілювати близько 356,4 тисячі снарядів на місяць. Саме тому Рєзніков просив 250 тисяч снарядів на додаток до 110 тисяч, які використовуються українськими артилеристами.

New York Times пише, що 155-міліметрові снаряди у Європі випускають 11 компаній. Місяць тому видання зазначало, що зараз європейські виробники можуть випускати 650 тисяч снарядів на рік, проте до цього числа входять також снаряди калібром 120 мм для німецьких танків Leopard 2 та 105-міліметрові снаряди для Leopard 1. Також New York Times писала, що США передали ЗСУ близько мільйона 155-міліметрових боєприпасів.

Окрім 155-міліметрових снарядів ЗСУ застосовують боєприпаси радянського зразка (калібром 152 та 122 мм). Однак, як писала 8 квітня Washington Post, нині таких снарядів українська армія має менше, ніж натовських. Багато країн, які мають запаси радянських боєприпасів, відмовляються постачати їх Україні, оскільки побоюються погіршення відносин із Росією.

Нагадаємо, «нема боєприпасів — нема успіхів»: ВВС розповідає, як утамувати «снарядний голод» на війні.