Що таке автономні джерела води і як зробити придатною для пиття «технічну» воду

Серед порад із виживання В’ячеслава Кіртока, який поділився особистим досвідом, отриманим у «нестабільних регіонах» — Лівії, Сирії, Пакистані, «сірій зоні» на Донбасі тощо, є поради щодо води.

«Усі знають, що у великих містах вода з-під крана непридатна для пиття. Але мало хто замислюється над тим, якою буде ця вода, якщо в неї перестануть десятками тон всипати хлорку, очищувачі та інші хімічні суміші, про які ми навіть не підозрюємо. Повірте, щоб у наших будинках була більш-менш чиста вода, мало того, щоб працювали насосні станції; якщо цю воду припинити очищувати, ви навіть кран не зможете відкрити, не кажучи про те, щоб пити цю воду. Це стосується квартир, а ось у сховищах із водою буде ще гірше», — говорить В’ячеслав Кірток.

Проте він наголошує, що радянська система водопостачання прораховувала можливість припинення централізованої подачі води у разі війни, у зв'язку з чим у великих містах було розроблено та впроваджено мережу автономних джерел води, де воду можна було б роздобути в пішій доступності.

В’ячеслав Кірток нагадує, що ця система, яку ми знаємо під назвою «колонка», «бювет», «джерело» тощо, добре зарекомендувала себе у Донецьку у 2014-2015 роках.

«Якщо у селах є колодязі, то у великих містах вода буде на вагу золота», — застерігає В’ячеслав Кірток.

Воду в разі потреби можна буде здобути й у польових умовах, але вона перед вживанням має пройти як мінімум три етапи: відстоювання, фільтрування та знезараження. Однак Патріот наголошує, що набирати воду безпосередньо з озера або болота не можна. В декількох метрах від водойми на низькому березі треба викопати ямку, і коли вона наповниться водою, акуратно вичерпати воду 2-3 рази. Лише після цього в ямі з’явиться очищена землею вода, до якої можна застосовувати названі етапи.

Її відстоювання дозволить зменшити кількість піску, мулу та інших забруднюючих речовин, а також знизить швидкість засмічення фільтрів під час подальшої фільтрації. Звісно, прозору воду з джерел відстоювати необхідності немає, проте її потрібно пропустити через чисту ганчірку або складену в декілька шарів марлю, щоб позбутися від дрібного сміття чи комашок.

Відфільтрувати воду можна за допомогою кишенькового фільтра або фільтра, зробленого із підручних засобів. Фільтрація допоможе усунути з води ще частину забруднень. Після цього можна приступати до знезараження води, яке дозволяє знищити в ній віруси та бактерії, які можуть викликати отруєння. Способи зробити воду придатною до вживання можуть бути різні.

Кип’ятіння води. Одним із найпростіших і найнадійніших способів є термічний метод очищення води. Час кип’ятіння залежить від ступеня забруднення джерела води. Зокрема, якщо вона набрана із чистого струмка, то кип’ятити її потрібно приблизно 15 хвилин, якщо із забрудненої водойми, то не менше 30 хвилин.

Для підсилення знезаражуючого ефекту під час кип’ятіння у воду додають різноманітні гілки дерев та трави. Наприклад:

►молоді гілки хвойних рослин: ялина, ялівець, сосна, кедр (150-250 г на відро; час кипіння – 30-35 хвилин);

►кора верби, дуба, бука (150-250 грам на відро, час кипіння — 40 хвилин);

► шкаралупа лісового або волоського горіхів (50-75 грам на відро);

►трава календули (150-250 г на відро; кип'ятити близько 30 хвилин);

► листя ромашки, малини, звіробою, чистотілу та інших лікарських рослин-антисептиків;

► дощовики та білі гриби — вони також мають бактерицидні властивості;

►також можна використати для очищення пісок. Спочатку зібрати верхній шар піску і через нього профільтрувати воду. Потім з іншою порцією піску (в розрахунку, щоб він займав 1/10 частину відра) прокип'ятити воду півгодини, постійно збовтуючи пісок із дна;

►у випадку неприємного запаху води додайте під час кипіння деревне вугілля із багаття.

Після того, як ви достатньо часу прокип’ятите воду, залиште її відстоюватися ще на 30 хвилин. Потім обережно злийте з води осад і в жодному разі його не пийте. Якщо ж немає можливості розвести вогонь, щоб прокип’ятити воду, можна використовувати інші способи.

Сіль. Для знезараження води найпростіше використати сіль. Її кидають у воду у розрахунку одна столова ложка на 1-1,5 л води та залишають настоюватися до 30 хвилин. За цей час частково згинуть деякі види мікробів та осядуть солі важких металів. Проте часто пити таку воду не можна, оскільки вона має зайву солоність, а також володіє невеликою бактерицидністю.

Активоване вугілля. Воно чудово справляється із неприємним запахом води, домішками та шкідливими речовинами, які можуть бути у ній наявні. Для знезараження цим способом потрібно у літр води покласти 5 таблеток, загорнутих у клапоть тканини. Вода буде чистою та придатною до вживання через 8 годин.

Кремній/топінамбур. Одним із  потужних активаторів води є природній мінерал кремній. Він має чудові бактерицидні властивості, а вода із добавками кремнію покращує обмін речовин і при цьому добре і довго зберігається.

Щоб приготувати кремнієву рідину, потрібно його помити, а тоді 1-3 г мінералу опустити в посудину з сирою або кип’яченою водою (1 л). Накрити посудину чистою марлею і залишити на 24 години настоюватися в захищеному від сонця місці. Через добу воду з додаванням кремнію можна пити, а також промивати рани і полоскати горло.

До речі, замість цього мінералу можна використовувати топінамбур, оскільки в ньому є великий вміст кремнію.

Марганцівка. Як вважають фахівці, для знезараження води в невеликих кількостях (для індивідуального споживання), найбільш ефективним є застосування марганцевокислого калію (марганцівки).

Проте під час використання марганцівки головне — бути обережним у пропорціях, адже перевищення дози може викликати часткову або повну загибель мікрофлори кишківника. Так, для очищення 1 л води потрібно 1-2 г розчину марганцівки або 1-2 кришталики цієї рідини (обсяг має становити не більше сірникової голівки). Розчин має вийти блідо-рожевого кольору.

Йод. Для очищення води підійде йод у вигляді спиртової настоянки або йодні таблетки, призначені спеціально для індивідуального дезінфікування води. Щоб обробити воду таким чином, потрібно на 1 л води додати 3-4 крапель 5-відсоткової спиртової йодної настоянки або 2 йодні таблетки. Після цього ретельно перемішати і залишити настоюватися близько години.

Пити таку воду можна, а ось готувати їжу — лише після 40-60 хвилин кип’ятіння. Оскільки йодована вода має характерний запах і лише в процесі кип’ятіння дві третини йоду випаровується.

Спеціальні таблетки. Для знищення мікробів у польовій воді використовують також таблетки, зокрема гідроперит чи фурацилін. Відро води можна знезаразити чотирма-п’ятьма таблетками  гідропериту. Потім посудину накривають кришкою, відстоюють 20-30 хвилин, а тоді нагрівають до кипіння.

За допомогою 10-12 таблеток фурациліну також можна очистити відро води. При цьому воду потрібно нагріти до 40-50 °С, оскільки таблетки при нагріванні швидко розчиняються. Потім посудину з водою залишають на повільному вогні ще 20-30 хвилин , а потім осаджують розчин будь-яким природним галуном із розрахунку п’ять-шість грамів на відро води. Також випускається спеціальний препарат для хімічної стерилізації будь-якої води — пантоцид. Для знезараження фляги води (0,5-0,75 л) потрібна всього 1 таблетка.

Срібло. Воно добре знезаражує воду. Якщо вона каламутна, зі вмістом землі, піску тощо, то потрібно рідину спочатку процідити через тканину, а тоді на дно посудини поставити срібний предмет.

Проте не забувайте, що срібло одночасно має і високий ступінь небезпеки для здоров’я людини. Воно, як і інші важкі метали, володіє здатністю накопичуватися в організмі та викликати аргіроз (отруєння сріблом). До того ж для бактерицидної дії срібла потрібні чималі концентрації, а в допустимих кількостях воно здатне лише зупиняти ріст бактерій, не вбиваючи їх. Тому використання срібла можливе лише в цілях збереження вже чистої води для тривалого зберігання.

Вино. Розводити воду можна червоним сухим або кріпленим вином в пропорції літр вина на відро води.

Після будь-якого методу знезараження вода має дати відстоюватися мінімум 15-30 хвилин.

Також ми розповідали, як пережити активні фази боїв: «Хто біг, потрапляв під обстріли або перехресний вогонь, а хто пересиджував — виживав».