«Хто біг, потрапляв під обстріли або перехресний вогонь, а хто пересиджував — виживав»: як пережити активні фази боїв
Більшість людей, які вижили після боїв, були ті, хто не став тікати чи ховатися в непристосованому притулку.
Київське метро
У соцмережах поширюють поради з виживання В’ячеслава Кіртока, який поділився особистим досвідом, отриманим «у таких нестабільних регіонах, як Лівія, Сирія, Пакистан тощо, 52 поїздки до «сірої зони» на Донбас теж враховано».
Усім відомо, що головний союзник війни — паніка, а головний ворог — спокій.
«На війну не чекають через годину або через день, війна завжди починається раптово.
Перша порада, яку мені давали в Лівії, звучала так: «Залишайся там (кафе, магазин, офіс, школа, церква тощо), де тебе спіткало бомбардування». Як показав досвід, і справді, ті, хто бігли, потрапляли під ракетні обстріли або перехресний вогонь, а ті, хто пересиджував, — виживали», — говорить В’ячеслав Кірток.
Бомбосховища або укриття.
«Усе те, що у нас називають сховищем і куди пропонують «спуститися», щоб перечекати активні фази боїв, не що інше, як смертельні пастки та потенційні братські могили. Не знаю, які там бомбосховища на Заході, але, відвідавши далеко не одну війну, тільки в Ізраїлі я бачив те, що можна назвати укриттям», — запевняє В’ячеслав кірток.
Він нагадує «правило трьох» (людина може прожити три хвилини без повітря, три дні без води, три тижні без їжі) і пояснює, що в будь-якому укритті має бути автономна система кондиціювання та подачі води.
«Якщо в підвалі, в який ви спустилися, немає джерела води і повітря — це потенційна пастка, в яку людина потрапила добровільно. У разі влучання снаряда в таке приміщення вибратися не вдасться, і на допомогу чекати буде нізвідки. Кажуть, що у Києві є справжні бомбосховища, вони інтегровані у систему метро, але нас із вами, простих людей, туди навряд чи пустять», — розповідає В’ячеслав Кірток.
Він наводить рекомендації ООН: найкращим укриттям для людей, які живуть у зоні бойових дій, є їхній будинок. І те, що «вдома й стіни помагають», правда. Тим більше якщо свій дім правильно підготувати.
Для цього потрібно:
- Заклеїти скотчем вікна, щоб у разі удару вибуховою хвилею не порізатися уламками.
- У кожній квартирі/будинку є простір між кімнатами (відразу за вхідними дверима) — десь більший, десь менший. Цей простір рекомендується зробити житловим модулем, оскільки саме він розташований між несучими конструкціями/стінами будинку. Так само зміцнивши і закривши всі двері в цей простір, можна повністю залишитися автономними щодо зовнішнього світу, що надасть відчуття спокою передусім панікерам і дітям.
- Важливий момент: також у міжкімнатному просторі можна спокійно використовувати світло/свічки, чого категорично не можна робити в кімнатах із вікнами, які виходять на вулицю, щоб мимоволі не стати провокуючим фактором як для людини зі зброєю в руках, так і мародерів. А ось у кімнатах із вікнами вночі не можна вмикати світло, ліхтарик, палити свічки тощо.
«Невелика ремарка: переважна більшість людей, які вижили після боїв за Алеппо, Сірт, Багдад, Тріполі тощо, були ті, хто залишився вдома, а не піддався загальній паніці і став бігти (або спустився в непристосований притулок)», — говорить В’ячеслав Кірток.
Також ми розповідали, що робити, якщо ви опинилися в зоні обстрілу.
