Як закопати десять мільйонів гривень або заради чиїх забаганок нищать Прип’ять

Десять мільйонів гривень (10 млн грн) коштів Державного бюджету – тобто наших з вами -- хоче закопати в дно річки Прип’ять філія державної компанії «Адміністрація морських портів України» (АМПУ) «Днопоглиблювальний флот». Безпосереднім отримувачем коштів є вже не державна, а приватна фірма - товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ».

За ці гроші це ТОВ обіцяє прорити траншею (почистити фарватер) на дні Прип’яті. Начебто для того, щоб полегшити проходження річкою суден. Офіційно це називається «Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип'ять». Планується вилучити 100 тис. м3 ґрунту. Тендер фірма з промовистою назвою «СОБІ» вже виграла, і АМПУ договір на виконання робіт вже підписала.

Чи виправдані такі витрати? Коли окупляться ці чималі й у звичайні, а у часи епідемії – й поготів величезні – кошти? Які і скільки суден піде цим прочищеним фарватером? Які вантажі вони повезуть? – наразі відповідей немає. А після того, як економіка світу, Європи, а тим більше України  впала у глибокий колодязь, цих відповідей і не буде.

Але ініціаторам проєкту, схоже, – байдуже. Вони дуже хочуть освоїти кошти. При цьому не зважаючи не лише на економіку, а й – на екологію, на довкілля.

«Екологічна громадськість України дуже стурбована намірами Адміністрації морських портів України виконати днопоглиблення річки Прип’ять без виконання оцінки впливу на довкілля планованих робіт. У технічному завданні не визначені місця складування вилученого ґрунту та не передбачено розроблення оцінки впливу на довкілля робіт з днопоглиблення», - сказав GreenPost фахівець Національного екологічного центру України Георгій Веремійчик.

Щоб уникнути ретельного розгляду наслідків своєї діяльності, ініціатори тендеру послуговуються термінологією, яка не передбачена чинним законодавством. У Законі Про оцінку впливу на довкілля не використовується термін «поточне ремонтне черпання». Але застосовується термін «днопоглиблення», про яке, власне, і йде мова.

І закон дуже чітко визначає, що без уважного вивчення наслідків, колупатися у складних і крихких гідрологічних механізмах, або навіть – без перебільшення - організмах річки, заборонено. Згідно із статтею 96 Водного кодексу України реалізація проєктiв господарської та іншої діяльності без оцінки їхнього впливу на стан вод забороняється.

Відповідно до підпункту 10, пункту 3, Статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»: «будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд» підлягають оцінці впливу на довкілля.

Чому бізнесюки забули про радіацію?

«Надзвичайно важливими дослідженнями такої оцінки має бути вивчення вмісту радіонуклідів донних відкладів річки Прип’ять, а також вплив на якість води в річці робіт зі складування на березі відходів від днопоглиблення, на міграцію радіонуклідів та на зміну гідрологічного режиму», - говорить Георгій Веремійчик.

Бізнесмени, підприємці – шановані люди в будь-якій державі, і в Україні також. Але коли люди заради прибутку нехтують безпекою своїх співгромадян, своєю власною, своїх рідних та близьких, то напрошується інше слово, аби відділити безвідповідальних від свідомих. У народі тих, хто готовий заради надприбутків на усе, називають «бізнесюками». Як же назвати тих, хто хоче длубатися у дні Прип’яті?

«Ініціатори зазначених робіт, очевидно, забули, що  після Чорнобильської катастрофи значна частина радіоактивних речовин осіла на дні річки Прип'ять та у Київському водосховищі. Треба пам’ятати, що Чорнобильська зона досі залишається небезпечною і буде такою ще довгі роки!» - нагадує Георгій Веремійчик.

А що думає з цього приводу АМПУ?

«Питання вивчення вмісту радіонуклідів донних відкладень річки Прип'ять тощо належать до сфери радіаційно-екологічного моніторингу і знаходяться поза компетенцією ДП «АМПУ», - повідомляє у своєму листі-відповіді на скаргу НЕЦУ заступник голови АМПУ з розвитку портової інфраструктури Дмитро Роменський.

Конвенції і міжнародні договори? – Ні, не чули

Річка Прип’ять є транскордонним водотоком, і роботи з днопоглиблення, а тим паче спрямлення русла, мають виконуватися з урахуванням положень Конвенції охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.

Відповідно до вимог чинного українського законодавства, європейських директив та положень Орхуської конвенції, такі проєкти підлягають обов’язковому громадському обговоренню.

Україна є Стороною Бернської конвенції, яка захищає дику природу та її мешканців, а вся пригирлова ділянка української Прип'яті належить до Смарагдової мережі (Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, UA0000046).

«Днопоглиблення річки змінить гідрологію місцевості, зокрема, русла річки та заплави. На цій ділянці містяться важливі популяції 66 рідкісних видів тварин та рослин, і розміщено 25 охоронюваних природних територій різних типів. Днопоглиблення на таких ділянках неприпустиме», - сказав GreenPost виконавчий директор Національного екологічного центру Віталій Шаравара.

Але АМПУ має іншу точку зору.

«…твердження НЕЦУ щодо недотримання вимог низки міжнародних конвенцій, таких як: Конвенція про  доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) не відповідає дійсності, оскільки положення  вказаних міжнародних актів не регулюють  діяльність, пов'язану з проведенням  ремонтного черпання  суднового  ходу української ділянки р. Прип'ять», - твердить заступник голови АМПУ Дмитро Роменський.

А як обміліє – поповзуть по дну?

В Україні – посуха, весняної повені цьогоріч –  уперше за 120 років метеоспостережень – не було. Воду Державне агентство водних ресурсів вчасно встигло запасти у водосховищах, але малі річки вже почали цвісти, а розташовані на них великі міста – як от Житомир, який п’є з Тетерева – вже потерпають від нестачі живильної вологи. Але на це не зважають ні у АМПУ, ні у Мінінфраструктури, якому АМПУ підпорядковане. І тим більше - у «Собі», яке вперто хоче схарчити 10 наших з вами мільйонів.

Національний екологічний центр звернув увагу Ради національної безпеки та оборони на загрози, які виникають через наміри чиновників та їхніх підрядників.

«Закликаємо Вас втрутитися у ситуацію, зупинити наступ на Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та не допустити знищення річки Прип’ять», - написали екоактивісти секретарю РНБО Олексію Данілову.

Але усе, що поки зробила РНБО – це переслала тривожний лист екологів… до АМПУ.

Єдиною хорошою звісткою у цій історії є позиція Державного агентства з управління зоною відчуження, яке відмовило «Собі» у дозволі на проведення робіт.

Про це ДАЗВ повідомило у листі-відповіді на запит «Екологія-Право-Людина». Копію відповіді надала GreenPost  еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Катерина Полянська.

«Відповідно до рішення  Комісії з питань провадження  окремих  видів діяльності на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення та контролю за їх дотриманням, товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» відмовлено у видачі спеціального дозволу», - ідеться у відповіді ДАЗВ.

Голова Агентства Сергій Калашник цілком логічно зазначає, що перш ніж ухвалювати такі потенційно небезпечні рішення, треба вивчити ситуацію і прорахувати наслідки.

«…питання проведення днопоглиблювальних робіт на р. Прип'ять потребує першочергового ґрунтовного наукового вивчення поточного стану донних відкладень, аналізу впливу днопоглиблювальних робіт на природні екосистеми, які мають особливе природоохоронне значення, зокрема тих, що знаходяться у межах об'єктів природно-заповідного фонду України або на деяких ділянках у безпосередній близькості до цих територій .

Станом  на  сьогодні,  наукове  вивчення  з  приводу  цього  питання  не проводилось», - пише Сергій Калашник.

Як ми вже писали, експертний аналіз радіаційних небезпек показав неможливість будівництва водного шляху через Прип’ять та Київське водосховище. Це робить недоцільним весь проєкт – від Балтії до Чорного моря. На додаток до пожеж у лісах та очеретах, спаленої Зони відчуження, пилових бур та жахливого смогу ми завтра ризикуємо ще й отримати забруднені радіацією річки. Усі роботи на руслах та у заплавах призведуть до суттєвого зниження водності. Хоча води наразі в Україні і без того катастрофічно бракує. Усе лише заради того, щоб хтось отримав вигідні підряди за державний кошт