Прованські трави використовують у кулінарії у всьому світі, додаючи їх до м’яса, риби, перших страв, салатів, соусів. Сушену суміш можна знайти практично в будь-якому магазині, проте в самому Провансі використовують виключно свіжі ароматні трави. За бажання можна спробувати самостійно виростити їх у себе на грядці. Як це зробити – розповідає «Зелена садиба», пише zaxid.net.
До класичного набору прованських трав входять:
Розмарин – спеція з доволі сильним смаком і ароматом, тому її треба правильно дозувати. У середземноморському кліматі ця рослина може виростати до 2 м у висоту, та в наших умовах має скромніші розміри. Розмарин любить сонце, легкий ґрунт з домішкою вапна. Можна вирощувати молоді кущики з розсади, розмножувати живцями. На зиму рослини потрібно укривати, але для перестраховки краще пересадити в горщик, а потім з настанням тепла висадити знову у відкритий ґрунт.
Чебрець (він же тим’ян, чабер, чепчик) здавна застосовується в Україні як лікарський засіб та входить до складу різноманітних трав’яних чаїв. Рослина легко розмножується зеленими живцями, які заготовляють ще до початку цвітіння. Крім того, чебрець можна виростити з насіння, висіявши його в розсадні горщики в середині березня. Ця рослина звикла до аскетичного способу життя, зовсім не терпить перезволоження та занадто удобреного ґрунту. Його можна висадити на альпінарії або ж прикрасити ним куточок саду в середземноморському стилі. Навіть в щілинах між плитами садової доріжки чебрець буде почуватися прекрасно, головне – щоб місце гарно освітлювалося сонцем.
Майоран, на відміну від чебрецю, не здатен тривалий час зберігати аромат, тому його краще використовувати в свіжому вигляді. Це багаторічна рослина, але в нас вирощується як однорічна, з розсади. Любить достатньо удобрений ґрунт, гарно росте на сонячних ділянках, захищених від вітру та протягів.
Орегано – близький родич майорану. Це всім відома материнка – трава невибаглива і морозостійка, може рости в будь-якому місці саду, але в стеблах, що виросли на сонці, накопичується більше ефірних олій та інших корисних речовин. Материнку можна вирощувати з розсади або сіяти прямо на грядку, а також розмножувати живцями, відводками та поділом кореневища.
Чабер садовий вирізняється більш сильним перцевим ароматом, ніж у чебрецю, який ще більш підсилюється разом з майораном. Однорічна рослина вирощується з розсади або посівом у відкритий ґрунт, також її можна висівати на грядки під зиму. Любить сонце і легкі поживні ґрунти.
М’ята перцева найчастіше використовується для приготування ароматних напоїв та чаю. Розмножувати її неважко: навесні в період відростання наземної частини кореневища ділять і розсаджують на відстані 45-50 см одне від одного. М’ята добре росте на родючих ґрунтах, любить напівтінь, дуже вимоглива до вологості. Найкраще вирощувати її на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод.
Базилік – однорічна рослина, яка вирощується з розсади або посівом безпосередньо на грядку. Надає перевагу легким, поживним ґрунтам, любить сонце. Сорти з листям різного кольору можна використовувати як декоративний елемент ландшафтного дизайну.
Шавлія на одному місці може рости до 8 років. Любить родючі, добре освітлені сонцем ділянки, легко переносить засуху, але для того, щоб листя було соковитим та ніжним, кущики шавлії потрібно поливати частіше. Вирощують прямим посівом в ґрунт рано навесні або ж під зиму.
Усі ці пряні рослини заготовлюють на зиму. Можна проекспериментувати з пропорціями, відмовитися від трав, які не подобаються, але в основі суміші обов’язково повинні бути три класичні інгредієнти – розмарин, майоран та чебрець.
Пучечки трав потрібно добре підсушити в затінку, а потім подрібнити. Змішати все в бажаній пропорції, додати трохи солі, далі викласти суміш в чисті сухі баночки і закрити кришками. У такому вигляді прованські трави можуть зберігатися до 6 місяців, не втрачаючи своїх ароматичних якостей. Щоб «оживити» аромат сушених прянощів, можна прогріти їх протягом кількох секунд на сухій пательні чи деку.