«Я не питиму таблетки»: невролог розбирає міфи навколо антидепресантів

Антидепресанти стали предметом міфів і упереджень. Вплив антидепресантів на організм — це не тільки медична, а й психологічна тема. Лікар-невролог Микола Федоров спростовує міфи про антидепресанти та ділиться досвідом.

«Вони викликають звикання»

Звикання від таких препаратів може бути хімічним чи емоційним.

Хімічна залежність — це складне захворювання, що виникає внаслідок вживання наркотичних речовин. Але ми маємо сучасні препарати, які в принципі не можуть спровокувати звикання такого плану. І саме їх ми і призначаємо у тривалій терапії. Більш старі та сильні засоби можуть бути в деяких випадках призначені за допомогою основного препарату лише на короткий період часу, за який не встигнуть викликати залежність.

А ось емоційне звикання може статися — це страх скасування, того, що без них відбудеться відкат у той стан, який був раніше. Насправді цей страх безпідставний — антидепресанти дають стійкий ефект і при відмові від них назад нічого не повертається

Але, наприклад, пацієнт приймав таблетки 4 місяці, все було добре, а щойно зрозумів, що терапія добігає кінця, у нього з'явився сильний страх і тривога.

Це, по-перше, показання до продовження прийому — на такому етапі скасовувати нічого не можна, інакше відкат справді станеться. А по-друге, тут уже потрібна допомога психолога, щоби змінити ставлення людини до терапії та дати їй внутрішню впевненість, що далі їй буде добре і без цього.

«У цих пігулок багато побічних»

А які їх не мають? Навіть у банального Терафлю їхній цілий аркуш. Аспірин викликає шлункові кровотечі. А анальгін — виразку.

Виробник повинен вказувати всі можливі побічні явища, включаючи «теоретичні». Тобто зафіксовано не було, але раптом. Насправді найчастіша побічка в антидепресантів — це легка нудота та запаморочення після прийому, які минають через 5-7 днів. У поодиноких випадках можливі якісь індивідуальні реакції, але це вирішується просто заміною препарату.

«Впаде лібідо»

Так, це можливо. Наприклад, майже всі антидепресанти знижують лібідо. Єдиний виняток — Тріттіко, він, навпаки, лікує психогенне зниження лібідо. І якщо, наприклад, пацієнта турбують тривога та порушення сну, то Тріттіко йому, ймовірно, чудово підійде.

Але, як правило, пацієнти, яким ми призначаємо протитривожні препарати та тим більше антидепресанти, про лібідо вже не думають. Вони емоційно вимотані, погано сплять, у них немає апетиту, тривога — вибачте, але тут банально не до сексу. І занижувати там уже нема чого. Проте після терапії все якраз чудово повертається на свої місця.

«Буду постійно сонний»

Це можливо, але легко коригується. Наприклад, починаємо приймати препарат не вранці, а вечорами. Або призначаємо щось додатково стимуляції. А іноді така побічка взагалі минає самостійно через деякий час.

Або ще є варіант саме ранкової сонливості: тобто поки ви не вилізли з ліжка й не почали щось робити, воно є. Але якщо змусити себе встати — випаровується.

«Я стану овочем»

Це просто неможливо. Такі стани досягаються лише спеціально, якщо є особливі покази у пацієнта. І то вони тимчасові, не призначаються на цілу добу.

А так лікарі якраз підбирають лікування, щоб людина існувала нормально: щоб у неї з'явилися сили на спорт, свої інтереси, роботу.

Неврологи взагалі завжди йдуть від м'якшої терапії до підвищення. Психіатри часто навпаки: спочатку призначають купу всього відразу, а потім скасовують. Це різні системи й обидві робочі. І жодна з них не здатна зробити вас овочем чи взагалі якось знизити когнітивні функції. Навпаки — завдяки тому, що у вас знижується тривога, відновлюється сон, апетит, ви стаєте активнішими, у вас повертаються бажання.

Більше новин читайте на GreenPost.