Water and Gender: Where water flows, equality grows - офіційна тема Всесвітнього дня водних ресурсів 2026 року

22 березня 2026 року світ відзначає Всесвітній день водних ресурсів – одну з найважливіших дат ООН, присвячену прісній воді та її ролі в житті планети. Цьогорічна глобальна тема звучить як «Вода та гендер: де є вода – там зростає рівність» (Water and Gender: Where water flows, equality grows). Це офіційна тема Всесвітнього дня водних ресурсів 2026 року, яку встановив UN-Water (міжвідомчий механізм ООН з питань води та санітарії).

Вона підкреслює, що водна криза на планеті впливає на всіх, але найважче – на жінок та дівчат, які в багатьох суспільствах зазвичай несуть основний тягар збору води, догляду за гігієною родини. 

Переважно це стосується країн, де доступ до водних ресурсів значно обмежений через дефіцит води або значні масштаби забруднення води. Однак ті військові та екологічні злочини, які Росія вчиняє в Україні, якраз спрямовані на зменшення водних ресурсів і доступу до чистої води взагалі. Тож ця міжнародна кампанія, яка закликає до рівності щодо розпоряджання водними ресурсами, актуальна і для нашої країни й набуває особливо гострого й болісного звучання. 

Більш як дванадцятирічна війна завдала водному господарству країни колосальних, частково незворотних втрат. Наймасштабнішою трагедією залишається підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року – екоцид, визнаний більшістю країн світу. Внаслідок терористичного акту повністю зникло Каховське водосховище, яке містилило близько 18 км³ води та забезпечувало питне й технічне водопостачання для мільйонів людей, зрошення понад 500–750 тис. га земель, роботу промислових підприємств і судноплавство. Сьогодні на місці колишнього «моря» нова екосистема: степ, що відроджується, молоді вербові гаї, повернення диких тварин, але водночас – критичний дефіцит води на півдні і в центрі. 

Окрім Каховського, під час війни була знищена низка менших водосховищ, що також скоротило водні ресурси України і призвело до каскаду локальних екологічних катастроф, які доповнюють загальну картину одного великого екоциду, який Москва вчиняє як проти України та сусідніх з Україною країн на кшталт Молдови (вона постраждала від забруднення Дністра), так і проти всього світу, адже мінування та забруднення Чорного й Азовського морів – це забруднення всього Світового океану, бо наслідки екоциду не мають кордонів. 

Україна фактично втратила третину своїх господарсько-придатних водних ресурсів. Південні області – Херсонська, Запорізька, Миколаївська, частково Одеська та Дніпропетровська - зіткнулися з катастрофічним скороченням зрошення, деградацією ґрунтів, падінням врожайності та зростанням посушливості. Багато населених пунктів досі залежать від тимчасових схем водопостачання, буріння свердловин або підвезення води автоцистернами. Війна також спричинила сотні зафіксованих пошкоджень дамб, очисних споруд, трубопроводів, насосних станцій та каналів – лише задокументованих інцидентів уже понад 230. Крім того, повністю зруйновані такі великі водні канали, як канал Дніпро–Донбас та Каховський магістральний канал, а Північно-Кримський і Керч-Єнікальський перебувають в окупації та сильно постраждали під час неї.

У сільській місцевості півдня, де зникли зрошувальні системи, люди змушені шукати альтернативні джерела води для городів, худоби, побуту – часто за десятки кілометрів. 

Попри все, в Україні триває робота над адаптацією. Держводагентство, науковці, міжнародні партнери розробляють нові підходи до водозбереження: крапельне зрошення, локальні водойми, очищення стоків, перехід на менш водомісткі культури. 

Всесвітній день водних ресурсів 2026 року в Україні – це не лише нагадування про глобальну проблему, а й привід чесно подивитися на власні рани. Війна перетворила воду з ресурсу на зброю, але вона ж може стати й інструментом відбудови.

Більше новин читайте на GreenPost.