Віри, Любові, Софії і.. Надії - на захист українських сиріт: в Україні відзначають День всиновлення
День всиновлення приурочений до релігійного свята Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії.
День усиновлення в Україні спочатку призначили на 30 вересня. Таке рішення ухвалив президент 2008 року. За задумом, від має збігатися з днем християнського свята Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. І саме в кінці місяця цей день у країні відзначали наступні 15 років.
Та пізніше в Україні провели реформу церковного календаря. І знакове релігійне свято змістилося у часі. 28 липня 2023 Президент України Володимир Зеленський підписав відповідний указ про перенесення Дня усиновлення з 30-го на 17 вересня. І відтоді його відзначають у середині вересня.
Цей знаковий день започаткували, "враховуючи суспільну значущість усиновлення в забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім'ї, з метою підтримки та розвитку національного усиновлення". І з кожним роком актуальність потреби вирішення проблеми сирітства в країні тільки зростає. Особливо гостро вона постала за останні 2,5 роки, коли ситуація на сході країни загострилася. Чрез загибель цивільних і українських захисників, втечу людей закордон, зникнення безвісти у країні щомісяця зростає кількість сиріт.
Окрім актуалізації інф та поширення інформації про проблеми сирітства, у День усиновлення прийнято згадувати людей, які взяли на себе відповідальність за нерідних дітей і зробили їх своїми, подарувавши щастя зростати у родині. Цього дня все суспільство висловлює подяку й повагу батькам, які здійснили дитячу мрію про родинне тепло.
За даними Міністра соціальної політики Оксани Жолнович, дітей, що позбавлені батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, які вилучені від батьків, в Україні зараз до 70 тисяч. Такі дані міністерка озвучила в інтерв'ю Укрінформу у серпні 2023 року.
Але переважна їх більшість перебуває під опікою родичів, тобто вони із сімейного кола не випадають. Із них десь 23% - у прийомних родинах чи в дитячих будинках сімейного типу.
Приблизно 5,5 тисяч дітей, чиї батьки позбавлені прав, живуть в інтернатах. Багато хто з них, на жаль, має інвалідність, тому шукаємо для них прийомні родини, щоб забрати їх із цих інституцій.
І є ще 20 тисяч дітей, які також живуть в інтернатах, але мають батьків. Хтось потрапляє у виховний заклад через бідність, хтось не має можливості здобувати освіту вдома через інвалідність чи особливі освітні потреби. У цьому контексті важливо розвивати мережу різних навчальних закладів ближче до родин. Або забезпечити довезення до них, щоб кожна дитина з особливими освітніми потребами все ж могла повертатися в родину.
Проблема також у тому, що багато дітей фактично позбавлені батьківського піклування, але не мають відповідного юридичного статусу. Так, батькам достатньо раз на пів року відвідувати дитину в інтернатному закладі, щоб зберегти свої батьківські права. На жаль, державні служби часто роблять вибір на користь батьків, а не дитини.
Загалом, майже 20 тисяч дітей в Україні потребують усиновлення. Це велике навантаження на державну систему опіки, тим паче, в умовах, в яких держава опинилася сьогодні.
І в країні точно є 20 тисяч сімей, які шукають і випробовують різні способи зачати дитину, бо через різні обставини не мають можливості зробити це без допомоги медицини. Здавалася би, для вирішення обох проблем одразу вартувало би тільки сконнектити тих, хто шукає тата і маму для осиротілих малят із тими, хто мріє про дитину.
Та не все так просто. Виховання чужої дитини встигло обрости міфічними і правдивими історіями про складність знайти спільну мову, генетичний тягар, можливу небажано спадковість тощо. Це - на рівні забобонів, побоювань і соціальних стигм.
Є ще друга сторона медалі. Це бюрократія. Попри високі темпи осиротіння дітей через війну в країні і високий показник ранньої смерті дорослих людей через хвороби, процес взяття опіки над дитиною в Україні все ще дуже складний. Попри неодноразові спроби урядовців його спростити. Та й несприятлива економічна й демографічна ситуація сповільнюють вирішення проблеми сирітства. Мало хто готовий, не знаючи, що принесе завтрашній день, взяти в родину дитину, яка потребує значної уваги та великих матеріальних витрат.
От і доводиться уповати на Надію, одну з чотирьох святих, яких цього дня у молитвах згадують християни.
Більше новин читайте на GreenPost.