Відновлені заплави здатні поглинати вуглець: дослідження WWF доводить їхню критичну роль у пом’якшенні наслідків зміни клімату
Дослідження WWF на річці Тиса розкриває нові можливості заплав — від джерел викидів до поглиначів вуглецю.
Відновлені заплави здатні поглинати вуглець: дослідження WWF доводить їхню критичну роль у пом’якшенні наслідків зміни клімату. Фото: Szilvia Ádám
WWF Центральної та Східної Європи оприлюднив результати пілотного дослідження, яке підкреслює важливість відновлення заплав для боротьби зі зміною клімату. Висновки свідчать, що відновлення заплавних територій шляхом їх контрольованих затоплень, природного утримання води та адаптивного землекористування може трансформувати ці ландшафти з джерел парникових газів на потужні поглиначі вуглецю.
Що таке заплави і як вони зберігають біорізноманіття?
Заплави – це унікальна природна мозаїка, де різноманітні екосистеми гармонійно поєднуються, відкриваючи безліч можливостей для життя та використання ресурсів. Вологі луки забезпечують умови для косовиці й випасу худоби, ліси забезпечують деревиною, річкові русла стають ідеальними місцями для риболовлі. Водночас ці території є прихистком для багатьох рідкісних видів рослин і тварин.
Проте заплави – це не лише джерело природних багатств і місця відпочинку. Їхню роль у захисті від екстремальних погодних явищ часто недооцінюють. Вони знижують пікові рівні води під час паводків, пом’якшують наслідки посухи, сприяють поповненню підземних вод і створюють сприятливий мікроклімат завдяки природному випаровуванню вологи. Відновлення та збереження заплав – це інвестиція у кліматичну стійкість та стабільність майбутніх поколінь.
Наразі більшість колишніх заплав перетворено на орні землі. Понад 90% заплав у Європі були змінені або деградовані.
Проте заплави здатні не лише активно поглинати вуглець, але й значно знижувати викиди парникових газів – таких як метан і оксид азоту, які мають в сотні разів більший вплив на зміну клімату, ніж CO₂.
Дослідження WWF Центральної та Східної Європи показало, що здатність ландшафту протистояти кліматичним змінам значно покращується, якщо на двох третинах території колишньої заплави ведеться екстенсивне господарювання з періодичними контрольованими затопленнями. Такі затоплення стимулюють поглинання вуглецю навіть під час тривалих посух, спричинених зміною клімату.
Більше про дослідження і його результати
Дослідження було зосереджене на річці Тиса в Угорщині. Воно тривало майже три роки (2022-2024) і проходило в межах проєкту Living Danube Partnership. Основна увага науковців була зосереджена на потоках трьох ключових парникових газів – вуглекислого газу (CO2), метану (CH4) та оксиду азоту (N2O). Це важливо, адже заплави можуть як викидати ці гази в атмосферу, так і поглинати їх залежно від місцевих умов та способу використання земель.
Періодичні затоплення сприяють зростанню біомаси як на поверхні ґрунту, так і під нею, що значно підвищує здатність екосистем поглинати вуглець. Це дозволяє компенсувати викиди метану та оксиду азоту.
Періодичні затоплення заплав стимулюють зростання біомаси та покращують природні умови, що дозволяє екосистемам ефективніше поглинати вуглець. Це настільки потужний механізм, що він здатен компенсувати загальні викиди парникових газів на відновленій території.
Чому це важливо? Бо метан має у 34 рази більший вплив на зміну клімату, ніж CO₂, а оксид азоту – у 298 разів!
Водночас тривалі посухи, які стають усе частішими через кліматичні зміни, знижують здатність екосистем утримувати вуглець. Але контрольовані затоплення можуть суттєво пом’якшити ці негативні наслідки. Ба більше, у масштабах цілих ландшафтів або регіонів колишні заплави можуть перетворитися з джерел викидів на поглиначі парникових газів.
Окрема проблема – інтенсивно оброблювані сільськогосподарські землі, особливо ті, де активно використовуються добрива. Вони є значним джерелом викидів оксиду азоту, одного з найнебезпечніших парникових газів.
“Це дослідження відкриває новий погляд на значення заплав”, – розповідає докторка наук Сільвія Адам (Szilvia Ádám), координаторка проєкту WWF Центральної та Східної Європи. “Відновлення заплав – це можливість водночас зупинити втрату біорізноманіття та досягти кліматичних цілей. Коли ці природні системи працюють у своєму природному режимі, вони здатні регулювати клімат і забезпечувати нас життєво важливими екосистемними послугами”.
Навіщо подібні проєкти?
Кліматичні прогнози свідчать, що періоди посух і теплові хвилі зростатимуть у майбутньому, що знижуватиме здатність земель до поглинання вуглецю. Тому заходи з управління водними ресурсами, як-от контрольоване затоплення, набувають критичного значення.
Сільськогосподарські землі з активним використанням добрив є одними з найбільших джерел викидів парникових газів, зокрема оксиду азоту. Цей газ має в 300 разів сильніший вплив на зміну клімату, ніж CO₂, якщо враховувати його дію протягом 100-річного періоду. Орні землі нині продукують високі викиди оксиду азоту, тоді як вологі луки, пасовища, заплавні ліси й водно-болотні угіддя мають низькі викиди й значний потенціал поглинання вуглецю завдяки кращому водному режиму.
Водночас, періодичні затоплення можуть перетворити орні землі на ефективні поглиначі вуглецю без втрати врожайності.
Пілотне дослідження WWF демонструє, що стійкість ландшафтів до кліматичних змін суттєво зростає за умови ведення екстенсивного господарства на двох третинах території колишньої заплави з періодичним контрольованим затопленням. Такі затоплення активізують поглинання вуглецю навіть у періоди тривалих посух, викликаних зміною клімату.
Результати дослідження сприяють реалізації цілей Європейського Зеленого Курсу (European Green Deal) щодо впровадження сталих практик землекористування. Вони підтримують виконання кліматичних зобов’язань ЄС у сфері землекористування, його змін та лісового господарства (LULUCF – Land Use, Land Use Change, and Forestry), спрямованих на збільшення поглинання вуглецю, скорочення викидів парникових газів і досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року.
Відновлені заплави також відіграють важливу роль у природному захисті від екстремальних погодних явищ. Завдяки здатності утримувати воду та стабілізувати ґрунти, вони пом’якшують наслідки посух і теплових хвиль. Крім того, ці екосистеми створюють важливі оселища для біорізноманіття та є цінним прикладом екологічного відновлення для Європи. Збільшення площі відновлених заплав здатне забезпечити значні кліматичні й екологічні переваги для всього континенту.
Яка ситуація в Україні?
Паризька кліматична угода, прийнята у 2015 році країнами-членами ООН, стала важливою міжнародною ініціативою для боротьби з наслідками зміни клімату. Україна ратифікувала цю угоду того ж року та затвердила свій перший Національно визначений внесок (НВВ). Ціль полягала в тому, щоб до 2030 року не перевищити рівень викидів парникових газів у 60% від рівня 1990 року (фактично це означало скорочення викидів щонайменше на 40% від рівня 1990 року).
Згідно з пунктом 9 статті 4 Паризької угоди, країни повинні переглядати й комунікувати свої Національно визначені внески кожні п’ять років. У 2021 році Україна оновила свій НВВ, зобов’язавшись скоротити викиди парникових газів до 65% від рівня 1990 року, що означає зниження викидів на 35%.
Водночас, у 2021 році порівняно з 2020-м викиди парникових газів в Україні зросли на 8,5%. Ця тенденція була пов'язана з відновленням економічної активності після спаду у 2020 році, викликаного пандемією COVID-19.
Україна продовжує моніторинг викидів парникових газів, зокрема доступний звіт про інвентаризацію викидів за 2022 рік.
Україна ставить за мету досягнення кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року.
Більше новин читайте на GreenPost.
