Від якого газу краще залежати — російського чи американського? У ЄС дилема енергетичної безпеки

На четвертий рік повномасштабного вторгнення РФ в Україну енергетична безпека Європи залишається вразливою, розповідає Reuters. Американський скраплений природний газ допоміг заповнити прогалину в постачанні з Росії під час енергетичної кризи 2022–2023 років. Але тепер, коли президент Дональд Трамп похитнув відносини з Європою, встановлені після Другої світової війни, і використовує енергоносії як важіль у торговельних переговорах, бізнес побоюється, що залежність від США стала ще однією вразливістю.

На цьому тлі керівники великих компаній ЄС почали говорити те, що ще рік тому здавалося немислимим: імпорт певної кількості російського газу, зокрема від російського державного гіганта Газпрому, може бути гарною ідеєю.

Це вимагатиме чергового серйозного політичного зрушення, враховуючи, що вторгнення Росії в Україну в 2022 році спонукало Європейський Союз пообіцяти припинити імпорт російських енергоносіїв до 2027 року.

Можливості Європи обмежені. Переговори з газовим гігантом Катаром щодо додаткових поставок газу зайшли в глухий кут, і хоча розгортання відновлюваних джерел енергії прискорилося, темпи не дозволяють ЄС почуватися безпечно.

«Якщо в Україні настане розумний мир, ми могли б повернутися до потоків у 60 млрд кубометрів, можливо, 70 млрд щорічно, включаючи СПГ», – сказав Дідьє Олло, виконавчий віце-президент французької компанії Engie.

Французька держава частково володіє Engie, яка раніше була одним із найбільших покупців газу Газпрому. Олло зазначив, що Росія могла б забезпечувати приблизно 20–25 % потреб ЄС, порівняно з 40 % до війни.

Голова французької нафтової компанії TotalEnergies Патрік Пуянне попередив Європу про надмірну залежність від американського газу.

«Нам потрібно диверсифікувати, мати багато шляхів, не покладатися на одного чи двох постачальників. Європа ніколи не повернеться до імпорту 150 млрд кубометрів з Росії, як це було до війни... але я б поставив на 70 млрд», – сказав Пуянне. Total є великим експортером американського СПГ, а також продає російський СПГ від приватної компанії «Новатек».

Німецький поворот

Франція, яка виробляє значну кількість ядерної енергії, уже має одну з найбільш диверсифікованих енергетичних систем у Європі.

Німеччина значною мірою залежала від дешевого російського газу для підтримки свого промислового сектора до війни в Україні і має менше варіантів.

У хімічному парку Леуна, одному з найбільших хімічних кластерів Німеччини, де розташовані заводи компаній Dow Chemical і Shell, деякі виробники кажуть, що російський газ має повернутися якомога швидше.

Раніше Росія покривала 60 % місцевих потреб, переважно через газопровід «Північний потік», який був підірваний у 2022 році.

«Ми в серйозній кризі і не можемо чекати», – сказав Крістоф Гюнтер, керуючий директор InfraLeuna, оператора парку.

Він зазначив, що німецька хімічна промисловість скорочує робочі місця п’ять кварталів поспіль, чого не було десятиліттями.

«Відновлення роботи трубопроводів знизило б ціни більше, ніж будь-які нинішні програми субсидій. Це табуйована тема», — додав Гюнтер, зазначивши, що багато колег погоджуються з необхідністю повернення до російського газу.

Майже третина німців проголосувала за партії, дружні до Росії, на федеральних виборах у лютому.

У землі Мекленбург-Передня Померанія, східнонімецькому регіоні, де газопровід «Північний потік» виходить на берег після проходження з Росії під Балтійським морем, 49 % німців хочуть повернення до російських газових поставок, згідно з опитуванням, проведеним інститутом Forsa.

«Нам потрібен російський газ, нам потрібна дешева енергія — байдуже, звідки вона походить. Нам потрібен "Північний потік 2", бо ми мусимо контролювати витрати на енергію», — сказав Клаус Паур, керуючий директор Leuna-Harze, середнього розміру нафтохімічного виробника в парку Леуна.

Промисловість хоче, щоб федеральний уряд знайшов дешеву енергію, сказав Даніель Келлер, міністр економіки землі Бранденбург, де розташований нафтопереробний завод у Шведті, співвласником якого є російська нафтова компанія «Роснефть», але який перебуває під довірчим управлінням німецького уряду.

«Ми можемо уявити відновлення прийому чи транспортування російської нафти після встановлення миру в Україні», – сказав Келлер.

Фактор Трампа

Торік американський газ покривав 16,7 % імпорту ЄС — позаду Норвегії з 33,6 % і Росії з 18,8 %.

Частка Росії цього року впаде нижче 10 % після того, як Україна закрила трубопроводи. Решта потоків — це переважно СПГ від «Новатеку».

ЄС готується купувати більше американського СПГ, оскільки Трамп хоче, щоб Європа знизила свій торговий профіцит зі Сполученими Штатами.

«Безумовно, нам знадобиться більше СПГ», – сказав минулого тижня єврокомісар з торгівлі Марош Шефчович.

Торгова війна посилила занепокоєння Європи щодо залежності від американського газу, сказала Тетяна Мітрова, науковий співробітник Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету.

«Стає дедалі складніше розглядати американський СПГ як нейтральний товар: у певний момент він може стати геополітичним інструментом», – додала Мітрова.

Якщо торгова війна загостриться, існує невеликий ризик того, що Сполучені Штати можуть стримувати експорт СПГ, сказав Арне Ломанні Расмуссен, головний аналітик Global Risk Management.

Старший дипломат ЄС, який говорив на умовах анонімності, погодився, сказавши, що ніхто не може виключити «використання цього важеля».

У разі різкого зростання внутрішніх цін на газ у США через зростаючий промисловий попит і потреби в ШІ, США можуть обмежити експорт на всі ринки, сказав Воррен Паттерсон, голова стратегії з сировинних товарів у ING.

У 2022 році ЄС поставив собі необов’язкову мету припинити імпорт російського газу до 2027 року, але двічі відкладав публікацію планів, як це зробити. Представник Єврокомісії відмовився коментувати заяви компаній.

Арбітраж

Декілька європейських компаній відкрили арбітражні справи проти Газпрому за невиконання поставок газу після війни в Україні.

Суди присудили німецькій Uniper 14 млрд євро, австрійській OMV — 230 млн євро. Німецька RWE заявила про претензії на 2 млрд євро, тоді як Engie й інші компанії не розкрили розміру своїх позовів.

Олло з Engie сказав, що Київ міг би дозволити Росії надсилати газ через Україну для виконання арбітражних виплат як відправної точки для відновлення контрактних відносин із Газпромом.

«Ви (Газпром) хочете повернутися на ринок? Дуже добре, але ми не підпишемо новий контракт, якщо ви не сплатите компенсацію», — сказав Олло.

Повернення російського газу непокоїть Максима Тимченка, голову ДТЕК, яка сподівається імпортувати американський СПГ у сховища України й експортувати його до Європи.

«Важко коментувати, бувши українцем, але я сподіваюся, що європейські політики засвоїли уроки спілкування з Росією», — сказав Тимченко.

Більше новин читайте на GreenPost.