Цифрова вивіска чи реальні зміни: юридичний конфлікт навколо реформи оцінювання інвалідності

Україна розпочала масштабну трансформацію системи медико-соціальної експертизи, замінивши дискредитовані МСЕК на систему оцінювання повсякденного функціонування особи (ОПФО). Головними цілями реформи було проголошено цифровізацію, прозорість та відповідність міжнародним стандартам. Однак, як показує практика, «цифрова вивіска» часто прикриває старі підходи до оцінки пацієнтів. Особливої гостроти набуває питання встановлення строків інвалідності для осіб із незворотними анатомічними дефектами та станами. Юридичний конфлікт між вимогами Постанови КМУ № 1338 та діями експертних команд на місцях чітко простежується на прикладі конкретного звернення до редакції «Судово-юридичної газети».

Суть кейса полягає у протистоянні стійкої патології та обмеженого річного терміну інвалідності. Громадянин, який пройшов процедуру за новими правилами, вказує на невідповідність рішень життєвим реаліям. Експертна команда зафіксувала наявність механічного протеза аортального клапана та охарактеризувала стан як «стійку необоротну патологію». Згідно з пунктом 79 Додатка 1 до Критеріїв, затверджених постановою КМУ № 1338, такий стан передбачає встановлення групи інвалідності безстроково. Проте, ігноруючи власні висновки про «необоротність», комісія обмежила термін інвалідності одним роком. Це змушує пацієнта з незмінним медичним статусом проходити перевірку щороку, що суперечить логіці реформи.

Міністерство охорони здоров'я у своїй аргументації наголошує, що не може давати оцінку конкретним рішенням лише за описом ситуації, без аналізу повного пакета медичних документів. Встановлення групи інвалідності залежить від сукупної оцінки порушень функцій організму, їхньої стійкості, прогнозу та впливу на повсякденне життя. Водночас постанова КМУ № 1338 чітко регламентує строки встановлення інвалідності відповідно до затверджених критеріїв:

• Безстроково — для осіб із анатомічними дефектами чи необоротними порушеннями функцій (згідно з частиною I додатка), а також при повторному оцінюванні з І групою протягом 5 років;
• На 5 років — для осіб з онкологічними захворюваннями з несприятливим прогнозом та при хронічних захворюваннях із тяжким перебігом;
• На 1–2 роки — для осіб, яким вперше встановлюється ІІ або ІІІ група інвалідності;
• На 1–3 роки — для осіб, які проходять повторне оцінювання.

Позиція МОЗ базується на тому, що навіть однаковий діагноз у різних людей може супроводжуватися різним ступенем функціональних порушень. Саме тому експертна команда оцінює не лише сам факт наявності діагнозу, а й потребу в лікуванні, реабілітації та прогноз щодо подальших змін стану. У частині випадків виникає необхідність повторного оцінювання для перевірки динаміки стану та ефективності лікування.

Якщо пацієнт не погоджується з рішенням експертної команди щодо групи інвалідності чи строку її встановлення, він має законне право його оскаржити. Скаргу можна подати до Центру оцінювання функціонального стану особи самостійно у паперовій формі або через лікуючого лікаря в електронній системі. На практиці ветерани та цивільні з незворотними станами часто продовжують залишатися заручниками щорічних комісій. МОЗ декларує зацікавленість у правовому вирішенні таких спорів, проте реальна ефективність нової системи ОПФО вимірюватиметься здатністю визнавати та оперативно виправляти системні помилки конкретних експертних команд на місцях.

Більше новин читайте на GreenPost.