Юрист Олександр Гуміров: «Ми вимагаємо скасувати карантин і притягнути до відповідальності усіх причетних чиновників»
У Кабміну проблеми: він порушував закон ще серйозніше, ніж спочатку думали юристи
Олександр Гуміров
Олександр Гуміров – очільник правозахисної громадської організації «Справа принципу». Ми вже писали про його позов до Кабміну з вимогою визнати карантин незаконним. Однак у справі почались абсолютно несподівані повороти – одне суцільне «що далі в ліс, то більше дрів». Схоже, що Кабміну доведеться дуже несолодко – ще несолодше, ніж здавалося на початку… Тому GreenPost просто не міг пропустити такий букет сенсацій.
Олександре, відразу стало зрозуміло, що першої мети вашого позову – «скасувати незаконний карантин і частину його заборон, які є очевидно ідіотськими і порушують конституційні права людей» – досягти не вдасться: адже перше засідання призначено на 25 травня, і воно буде попереднім. Сподіватимемося, обмежувальні заходи знімуть ще до того, як ви в суді зможете довести їхню незаконність…
Так, сподіваємось, але цього може не статись. Наприклад, одіозний мер м. Дніпро вчора, всупереч розпорядженням Кабміну, знов заборонив жителям свого міста відвідувати парки. Що ж до другої та третьої мети, які я вважаю основними, варто продовжити боротьбу.
Друга ціль позову – визнати незаконними конкретні рішення і дії чиновників і міністрів. Закріпивши це рішенням суду, дати всім, хто зазнав шкоди від протиправних заборон, «інструмент», на підставі якого можна вимагати у держави відшкодування завданих матеріальних і моральних збитків.
Третя – використовуючи доведену незаконність рішень і дій, які спричинили колосальні збитки, притягнути до відповідальності конкретних посадових осіб, міністрів і чиновників, усіх причетних до прийняття протиправних рішень. Мабуть, це стало б гарним прецедентом, після якого можновладці почали би остерігатися в майбутньому.
Суддя відмовився забезпечити позовні вимоги забороною для поліції складати протоколи за порушення, як ви кажете, «ідіотських заборон». Як гадаєте, чому? І наскільки це було передбачувано?
Ймовірність була 50 на 50. З цим суддею я вже стикався в 2014 році, тоді за моїм позовом визнавалася незаконною постанова Кабміну про виконавчі написи нотаріусів на нотаріально не завірених кредитних договорах, і цей суддя був першим із низки судових інстанцій, хто визнав ту постанову незаконною. Тоді мені ця людина, судячи з запитань, які вона ставила в ході процесу, видалась вдумливою й адекватною. Тому, мабуть, цього разу він просто побоявся.
З ухвали складається враження, що суддя просто не зрозумів, чого я хотів, або не бажав зрозуміти. Він пише, що не можна призупиняти постанову Кабміну – але я й не просив її призупиняти. А чому не можна зробити те, що я просив – заборонити карати за те, що є спірним – він не написав. Мета забезпечення полягає саме в збереженні «статусу-кво» – цього я й домагався. В ухвалі нема жодного обґрунтування відмови задовольнити мою заяву.
Ви позавчора подали паралельний позов – про незаконність включення COVID-19 в перелік особливо небезпечних вірусних захворювань. Відомо, що законодавство визначає чіткі критерії особливо небезпечного інфекційного захворювання: завдає важкої і/або стійкої шкоди здоров'ю (втрата працездатності назавжди на 1/3 людського організму), характеризується високою смертністю і швидким поширенням. COVID-19 же не завдає важкої або стійкої шкоди здоров'ю, не характеризується високою смертністю (менше 1%), не швидко поширюється (за два місяці захворюваність не дотягнула до мінімального епідеміологічного рівня на 68,6%). Але чомусь до переліку особливо небезпечних хвороб – у випадку яких дозволено карантин, примусову госпіталізацію, масову вакцинацію – COVID-19 включили. Як це взагалі можливо?
Там усе ще цікавіше. Обґрунтувавши позов тим, що коронавірус не відповідає встановленим законом критеріям особливо небезпечної хвороби, а значить, наказ МОЗ суперечить закону, я звернув увагу, що наказ МОЗ №521 від 25.02.20 року, яким вони включили COVID-19 в перелік особливо небезпечних хвороб, не зареєстровано Мін’юстом як нормативно-правовий акт! Тому в базі даних «Законодавство України» цього наказу немає!
Тобто коронавірус не є визнаною в законному порядку особливо-небезпечною хворобою, а значить, не було ніяких підстав для карантину! Так само як нема підстав для примусового тестування, примусової госпіталізації і вже тим більше примусової вакцинації!
Тому чинним нормативно-правовим актом, який встановлює перелік хвороб, що підлягають в Україні епідемічному нагляду, є наказ МОЗ №362 від 13.04.2016 року «Про затвердження Переліку інфекційніх хвороб». І в цьому наказі нема ніякого коронавірусу! Сюрприз!
Олександре, чи подаватимете ви також паралельний позов щодо протиправних дій головного санітарного лікаря Віктора Ляшка, який фактично зізнався, що вчинив терор проти народу України? Чи там має бути інший алгоритм дій?
Спочатку нам потрібна реакція української правозахисної системи. Якщо правоохоронці не захочуть або відмовляться розглядати це як злочин, ми отримаємо факт бездіяльності на державному рівні. Тоді будуть підстави звернутися до Міжнародного кримінального суду, щоб він ініціював розслідування.
Тут насамперед треба довести, що справді діями Ляшка було завдано шкоду. Так, ми знаємо, що зріс рівень і депресії, і суїцидів, і серцево-судинних захворювань. Згадаймо лиш бабусю, яка померла через те, що поліцейські оштрафували її ще в перший день заборон на 17 тисяч.
Але достеменність цих речей має хтось перевірити – громадські юристи не мають таких можливостей, це функція ДБР. Тому один юрист – поки що я його не називаю, він мене не уповноважував – подав заяву про злочин до ДБР. Чекатимемо.
Гаразд, повернімося до вашого позову до Кабміну. Скільки може тривати цей судовий процес?
Якщо оптимістично дивитися на речі, то протягом двох тижнів після попереднього слухання можуть призначити слухання по суті. Тобто до середини липня ми можемо мати рішення першої інстанції. Звісно, якщо судді не захочуть затягувати або не підуть на поводу в інших учасників процесу, які захочуть затягувати.
Проте для нас в умовах, коли вони частину дурних заборон уже починають знімати, важливо насамперед довести, що це все було незаконно, і далі дати можливість людям, котрі потерпіли від незаконних рішень держави, пред’явити позови про відшкодування завданих збитків – як матеріальних, так і моральних. І тут я бачу головну війну, яка розгориться далі. Це будуть тисячі позовів, за якими держава муситиме відшкодовувати збитки. А за цими завданими державою збитками стоять конкретні чиновники, тобто державі завдано збитків саме конкретними чиновниками. А це, знов-таки, кримінальна справа, розслідування якої ми також добиватимемося.
Але тут є ще один підводний камінь. Ви вже з’ясували, що згідно з прийнятим «антикоронавірусним» законом №553 від 13.04.2020 року до 01 січня 2021 року повністю припинені виплати з державного і місцевих бюджетів на підставі рішень судів. Чи означає це, що ви навіть у разі перемоги в суді отримаєте лише моральне задоволення, а не матеріальну компенсацію?
Це означає, що рішення судів будуть виконуватися в наступному фінансовому році. Якщо вони не придумають чогось нового.
Тут виходить абсолютна колізія. Конституція говорить, що кожен має право отримати відшкодування збитків, завданих незаконними діями або рішеннями держави, а держава говорить: ок, але ми вводимо мораторій – раніше 2021 року нікому нічого відшкодовувати не будемо. Це правовий нонсенс! Нема світової практики, щоб законом встановлювалася заборона на виконання судових рішень!
Із цим можна йти до Конституційного суду. Та це божевільно важка процедура і довгі терміни розгляду, тому 2021 рік явно настане раніше. Я поки що не готовий на себе це брати, виходячи з раціональних міркувань. Але, можливо, знайдеться юрист, який заради прецеденту – що не можна приймати таких законів – і звернеться до КСУ.
Є люди, які звинувачують вас у тому, що ви хочете розорити бюджет…
Звичайно! Це ж я спеціально карантин ввів, щоб потім бюджет розорити! Не карантин кладе бюджет на лопатки, а Гуміров, який доводить, що незаконний карантин завдає збитків бюджету, правда?
Нехай запитують із того, хто відповідає за незаконні рішення. Крім того, рішення суду та стягнення грошей за рішенням суду – це різні речі. Кожен сам вирішуватиме, нести рішення суду до виконавчої служби чи ні. Мені важливо, щоб понесли кримінальну відповідальність ті, хто завдав збитків бюджету України. Тому що це і мій бюджет також. І ваш. І кожної людини.
Мені важливо, щоб і суддя, і країна знали: ми не жменька бунтарів-маргіналів, а громадська сила, яка вимагає від держави (в особі судді й уряду) виконати нашу, як джерела влади в цій країні, волю. І якщо вони наважаться цією волею знехтувати, то пошкодують. Ми, громадяни України, маємо нарешті усвідомити, що «влада» – не домінуючий над нами правитель, а найнятий нами на роботу обслуговуючий персонал. І саме ми джерело влади, яке буде вказувати, що робити персоналу, а не навпаки.
