Сухий закон не допоміг: як у різних країнах борються з «зеленим змієм» і чому поки що він перемагає

Всесвітній день тверезості та боротьби з алкоголізмом відзначається щорічно для привернення уваги до проблем, пов'язаних із надмірним вживанням алкоголю. Фактично системна боротьба з алкоголізмом почалася ще у ХІХ ст., коли рухи за тверезість набули широкої підтримки в багатьох країнах світу. Та попри різні заходи й заборони алкоголь залишався серйозною соціальною проблемою.

Перші організовані рухи проти вживання алкоголю з'явилися в США у 1820-х роках, відомі як рухи за тверезість. Вони були підтримані релігійними та громадськими діячами, які бачили в алкоголі загрозу моральності та суспільного порядку. До кінця ХІХ ст. такі рухи розповсюдились по всьому світу, особливо в європейських країнах.

Країни вдавалися до різних заходів, аби зупинити поширення алкоголізму. Слід згадати:

Сухий закон. Один із найбільш відомих прикладів — повна заборона виробництва та продажу алкоголю в Сполучених Штатах (1920–1933). Проте цей захід призвів до створення чорного ринку та зростання організованої злочинності.

Цікаво, що в СРСР спробували наслідувати цей приклад, хоча дещо м’якше. Найвідоміша і масштабніша антиалкогольна кампанія в СРСР розпочалася в 1985 році за ініціативи Михайла Горбачова. Її метою було зниження рівня алкоголізму, підвищення трудової дисципліни та зменшення соціальних проблем, пов'язаних із пияцтвом. Заходи включали:

• Значне скорочення виробництва алкоголю.
• Закриття магазинів із продажу спиртного та обмеження годин продажу.
• Посилення контролю за самогоноварінням і серйозні штрафи за його виробництво.
• Пропаганду тверезого способу життя через ЗМІ та роботу на підприємствах.

Хоча антиалкогольна кампанія Горбачова й призвела до певних позитивних результатів у короткостроковій перспективі (тимчасове зниження рівня вживання алкоголю та покращення показників здоров’я населення), вона зазнала невдачі через низку причин. По-перше, жорсткі обмеження призвели до вибухового росту тіньового ринку самогону та контрабанди спиртного, що ускладнило контроль за ситуацією. По-друге, багато людей сприймали кампанію як втручання в особисте життя, що викликало невдоволення і саботаж заходів. По-третє, скорочення виробництва алкоголю вдарило по державному бюджету — адже доходи від його продажу складали значну частину фінансування державних програм.

Контроль і податки. Багато європейських країн, зокрема Швеція та Норвегія, вирішили регулювати продаж алкоголю, запровадивши високі податки та контрольовані пункти продажу. Це допомогло знизити споживання алкоголю, проте не змогло повністю викорінити проблему.

Освітні кампанії. Деякі країни, як-от Фінляндія, інвестували у програми з підвищення обізнаності про шкоду алкоголю. Вони намагалися змінити культурне ставлення до вживання спиртних напоїв через освіту.

Та попри всі докладені зусилля повністю викоренити алкоголізм не вдалося. Основними причинами є:

• Культурні традиції. У багатьох країнах алкоголь став частиною національних традицій і суспільного життя, тому боротьба з ним зустріла сильний опір.
• Організована злочинність. Заборони на алкоголь часто призводили до процвітання чорного ринку, оскільки попит породжує пропозицію.
• Індивідуальні фактори. Багато людей вживають алкоголь через стрес, депресію чи інші особисті проблеми, які неможливо вирішити лише законодавчими заходами.

Чи можливий успіх у боротьбі з «зеленим змієм»? Повне викорінення алкоголізму малоймовірне через складність і різноманітність факторів, що сприяють розвитку цієї залежності. Проте це не означає, що не варто й намагатися докладати зусилля. Адже в будь-якому разі досягти значного зниження рівня алкоголізму — точно досяжна мета.

Більше новин читайте на GreenPost.