Що робити, якщо з вас вимагають гроші за безкоштовне надання медичних послуг

Ще з радянських часів ми звикли до ситуації, коли номінально безкоштовна медицина влітала в копієчку всім, хто вдавався до неї – і з кожним роком лікуватися ставало все дорожче: адже розрив між декларацією та реальними можливостями дедалі поглиблювався. Виходило, що українці фактично платили двічі: спочатку податки, з яких формується бюджет (і йде зокрема на фінансування медичних закладів), а потім окремо за власне лікування.

Щоб виправити цю ситуацію, у ході медреформи було прийнято Програму медичних гарантій. Ідеться про державні гарантії медичного обслуговування населення – перелік та обсяг медичних послуг та ліків, які оплачуються з державного бюджету (тобто це гроші платників податків) на основі єдиних національних тарифів.

1 квітня цього року Програма медичних гарантій стартувала в повному обсязі, запрацювавши і для первинки, і для вторинки. Але минуло півроку – а пацієнти, як і раніше, продовжують нести до лікарень добровільно-примусові «благодійні внески».

Як можна змінити цю ситуацію – розбирається GreenPost.

Чому пацієнт платить двічі?

Головною причиною є те, що він не знає, що вже заплатив. Багато українців несуть гроші до лікарень тому, що просто не знають про існування Програми медичних гарантій, і в лікарнях зовсім не поспішають їх інформувати.

Лікар має розповісти, які послуги пацієнт отримує безкоштовно за програмою медичних гарантій. Про це у своєму виступі на ІІІ Національному онлайн-форумі «Програма Медичних Гарантій: шість місяців» нагадала адвокат Наталія Маркочева, член Комітету з медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України.

Інформацію про обсяг програми медичних гарантій лікарні зобов’язані розміщувати на своїх сайтах, щоб пацієнти розуміли, на що можуть розраховувати. Проте Наталія Маркочева констатує: на жаль, на сьогоднішній момент ці зобов’язання не виконуються.

Про те, які послуги мають бути безоплатними, лише 7,5% пацієнтів дізнається від лікарів, тобто лікарі не розповідають майже про безоплатні медичні послуги. Найбільша частка – 71,1% пацієнтів – отримують цю інформацію з пацієнтських ГО. Дуже мало – 11,3% пацієнтів – знайшли її на сайті НСЗУ. Хоча вона там є – і про медичні заклади, які надають ту чи іншу послугу, і про обсяг цих послуг. Але незручний інтерфейс дуже ускладнює, якщо взагалі не унеможливлює пошук потрібної інформації.

Що робити, коли грошей вимагають, а ти знаєш, що вже заплатив?

Проте буває так, що пацієнт знає, що медичну послугу вже оплатила держава за Програмою медичних гарантій (тобто і він зі своїх податків), але йому ставлять вимогу: або давай гроші, або йди, звідки прийшов. Що робити в таких випадках?

Поки що єдиним працюючим механізмом є скарга через електронну форму на сайті НСЗУ через форму «Звернення громадян» або телефонний дзвінок у контакт-центр за номером 16-77. Розглянувши таке звернення, НСЗУ має провести перевірку та добитися поновлення права на безоплатне лікування. 

«Якщо пацієнт звертається до НСЗУ зі скаргою, що у нього вимагали гроші за медичні послуги, які мали би надаватися безкоштовно, то НСЗУ може звернутися до правоохоронних органів і розірвати договір із такою установою в односторонньому порядку», – пояснила Наталія Маркочева.

Т.в.о. Голови НСЗУ Андрій Віленський нагадав про відкриття реальних карних справ через такі звернення – «в Івано-Франківській області близько десятка». Він повідомив про те, що в НСЗУ працюють над подальшим поліпшенням ситуації – наприклад, розробили зміни до 410 постанови Кабміну  «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» і запропонують уряду їх внести. Зокрема пропонується удосконалити моніторинг виконання договору – адже зараз тим, як відбувається надання медичних послуг, займаються переважно різні ГО, а не держава. Окрім того, потрібні штрафні санкції для порушників умов договору, щоб НСЗУ мала більше інструментів впливу. Адже на практиці неможливо просто розірвати договір із медичною установою, яка за старою звичкою безпідставно відмовляє в наданні послуги чи вимагає благодійні внески, подяки, оплату за ліки, що входять до Національного переліку лікарських засобів – такий крок би означав позбавлення медичної допомоги всіх інших пацієнтів.

Наталія Маркочева також пропонує МОЗ зобов’язати медичні заклади розміщувати у кожному місці надання медичної допомоги та на своєму сайті інформацію про обсяг медичних послуг, які пацієнт може отримати безкоштовно. А в дальшій перспективі зусиллями МОЗ, ЦГЗ та міжнародних донорів має бути впроваджено електронний сервіс для пацієнта, завдяки якому пацієнт зможе отримати всю необхідну інформацію, щоб дізнатися, де і який обсяг медичних послуг він може отримати безоплатно. Наталія Маркочева вважає, що такий сервіс можна розробити, взявши за приклад сайт Є ліки, завдяки якому можна отримати інформацію про наявність лікарських препаратів у своєму регіоні по лікарнях.