Щедрик, ластівка та дві дати: що ви не знали про Святвечір і Різдво

Питання «коли Різдво — 25 грудня чи 7 січня?» досі викликає дискусії в українських родинах. Але історична правда цікавіша за будь-які суперечки.

25 грудня — це дата, яку святкує більшість християнського світу, включно з католиками, протестантами та частиною православних церков (Константинопольський патріархат, Грецька, Румунська, Болгарська церкви). Саме цю дату у 2023 році офіційно затвердила Православна церква України, а Україна законодавчо перенесла державне свято.

7 січня — це той самий день 25 грудня, але за старим юліанським календарем, який на 13 днів відстає від григоріанського. Російська, Сербська та Грузинська православні церкви досі використовують юліанський календар.

Цікаво, що сама дата 25 грудня не має прямого біблійного підтвердження — у Євангеліях не вказано точної дати народження Христа. Ранні християни обрали цей день, ймовірно, щоб «перекрити» популярне римське свято Сонця Непереможного (Dies Natalis Solis Invicti) та язичницькі святкування зимового сонцестояння.

Святвечір: язичництво у християнській обгортці

Святвечір (Свята вечеря, Багата кутя) — це переддень Різдва, 24 грудня або 6 січня відповідно. Але більшість традицій цього вечора сягають дохристиянських часів.

12 страв — число апостолів? Не зовсім. Дванадцять страв символізують 12 місяців року, і ця традиція існувала задовго до християнізації Русі. Наші предки в цей вечір вшановували духів предків і просили в них заступництва на наступний рік.

Кутя — ритуальна страва з пшениці, маку та меду — це поминальна їжа. Першу ложку залишали для померлих родичів, яких у цю ніч запрошували до столу. Зерно символізувало відродження, мак — достаток, мед — солодке життя.

Дідух — сніп пшениці у куті хати — це не просто декор. Це місце, де, за віруваннями, оселялися духи предків на час свят. Після Водохреща дідуха спалювали, а попіл розсипали по полю для врожаю.

Сіно під скатертиною — нагадування про ясла, де народився Ісус? Так, але також давній звичай: у сіні ховали горіхи та цукерки, і діти мали їх знаходити — це приносило щастя.

Щедрик: де та ластівка?

Знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича, який весь світ знає як «Carol of the Bells», насправді базується на давньому українському щедрівковому наспіві. І в оригінальному народному тексті справді є ластівка!

Народна версія звучала приблизно так:

«Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати...»

Ластівка у слов'янській міфології — священний птах, вісник весни та провідник між світом живих і мертвих. Її поява взимку (у щедрівці) — це магічне передвістя: ластівка «приносить» весну та достаток у господу.

Леонтович у 1916 році створив хорову обробку цієї мелодії, а вже 1922 року Українська республіканська капела виконала «Щедрик» у Карнегі-холі в Нью-Йорку. Американський композитор Пітер Вільгоускі у 1936 році написав англійський текст «Carol of the Bells» («Hark how the bells, sweet silver bells...»), який не має нічого спільного з оригіналом про ластівку.

Іронія: один із найвідоміших різдвяних хітів у світі — це українська новорічна щедрівка, яка спочатку не мала жодного стосунку до Різдва.

Інші цікаві факти

Вертеп — пересувний ляльковий театр — був заборонений церквою у XVIII столітті як «богохульство», але настільки популярний, що заборону неможливо було втілити. Вертепники просто додали до біблійної історії народних персонажів: Запорожця, Циганку, Смерть.

Коляда — саме слово походить від латинського «calendae» (перший день місяця, звідки й «календар»). Римські календи січня святкувалися з подарунками та веселощами — традиція, яку слов'яни адаптували.

Перший гість — традиція «полазника» (першого гостя на Різдво) визначала долю родини на рік. Найкращим вважався темноволосий чоловік з повними руками — він приносив достаток. Жінка або рудий чоловік першими — погана прикмета. Тому господарі часто «замовляли» правильного полазника заздалегідь.

Пісний Святвечір — традиція не їсти м'яса та молочного 24 грудня — залишок суворого 40-денного Пилипівського посту, який передував Різдву. Зараз піст дотримують небагато, але звичай пісної вечері залишився.

Різдво в Україні — це унікальний сплав християнських, язичницьких та радянських (так, новорічна ялинка — це саме звідти) традицій. І немає «правильної» чи «неправильної» дати чи способу святкування. Головне — бути з рідними, пам'ятати предків і, можливо, заспівати ту щедрівку про ластівочку, яка вже понад сто років зачаровує світ.

Зі Святвечором та Різдвом Христовим!

Більше новин читайте на GreenPost.