Війна в Україні, що триває понад півтора роки, вимагає від обох сторін великої кількості бойової техніки. Часто, не маючи потрібних бойових машин напохваті, бійці на передовій виготовляють кустарні вироби, ставлячи різне озброєння на транспорт. Найпопулярнішою «базою» для переробок став легкий бронетранспортер-тягач МТ-ЛБ (у просторіччі називаний «мотолигою»). «Дзеркало» зібрало кілька прикладів таких «апгрейдів» — серед них трапляються справжні монстри.
Буквально днями з'явилася інформація про те, що росіяни встановили на бронетранспортер МТ-ЛБ дуже рідкісну та нехарактерну для війни на суші зброю — корабельний бомбомет РБУ-6000. Спочатку він повинен встановлюватися на бойові кораблі та запускати з них глибинні бомби, щоби знищувати ворожі підводні човни чи атакуючі торпеди. Розробили зброю на початку 60-их.
Бувши встановленим на бронетранспортер, такий пристрій ні по яких підводних човнах стріляти, звісно, не буде. Швидше за все, дивовижний агрегат використовується як ерзац-система залпового вогню (кожна бомба для РБУ-6000 важить 119 кг і несе цілих 25 кг вибухівки — вистачить, аби знищити навіть велику ціль, а в залпі таких 12). Дальність стрільби становить 5,2 км.
Щоправда, як установка наводитиметься на ціль, неясно — на кораблях для цього є спеціальна система управління вогнем, яку в МТ-ЛБ нема куди поставити. Швидше за все, стріляють із неї просто у бік супротивника, в надії якось потрапити. Те саме стосується і заряджання — за штатного використання на борту корабля бомби подаються автоматично через особливий льох, а на фронті доведеться заряджати 119-кілограмові боєприпаси вручну.
Влітку 2023 року з'явилися відомості, що російські військові ставлять на «мотолиги» корабельні вогнеметно-запальні системи А-22, а днями в ЗСУ повідомили про знищення одного з таких виробів.
Корабельне озброєння ставлять на МТ-ЛБ нерідко — СРСР мав потужний флот, і від нього залишилося багато зброї. Одним із зразків такого озброєння є реактивна система залпового вогню (РСЗВ) А-22 «Вогонь». Ця установка призначена для рідкісного типу кораблів — десантних катерів на повітряній подушці «Зубр». Роботи над нею почалися 1971 року, а на озброєння РСЗВ прийняли 1988 року.
Зброя призначена для стрільби берегом, знищення різної техніки та живої сили, а також створення пожеж (в арсеналі є запальні снаряди). Стріляти воно може лише на 4500 м — тобто для застосування на суші бронетранспортера МТ-ЛБ потрібно підтягнути до лінії фронту, сильно ризикуючи. Наскільки це ефективно — поки що не відомо.
У липні 2023 року на одній із ділянок фронту засвітилася російська МТ-ЛБ, на яку встановили блок авіаційних ракет УБ-32. Зазвичай такий блок підвішується під крило штурмовика Су-25 або гелікоптера, його заряджають невеликими ракетами С-5 калібру 57 мм, які потім випускаються поодинці чи залпом, знищуючи цілі.
Установка такого блоку на МТ-ЛБ робить із бронетранспортера легку систему залпового вогню, яку легко перезаряджати вручну (ракети С-5 важать лише кілька кілограмів), а й порівняно малопотужну через малий калібр ракет. ЗСУ робили схожі машини під час конфлікту на Донбасі, на початковому етапі війни вони навіть іноді використовувалися — але невідомо, чи це були власні вироби, чи трофеї. А за багато років до нинішньої війни СРСР створював такі «модернізації» в Афганістані.
Ще у липні 2022 року з багатостраждального МТ-ЛБ проросійські сили спробували зробити ерзац-самохідку. Для цього на бронетранспортер встановили вежу від справжнісінької самохідної артилерійської установки — 120-міліметрової «Нони». У 70-их цю зброю розробили в СРСР, щоб озброїти ним повітряних десантників — головною особливістю «Нони» була можливість десантувати цю установку з транспортного літака.
Однак ВДВ ніхто так і не застосував за прямим призначенням, «Нони» теж ніколи не використовувалися як техніка, що десантується — тільки як звичайна самохідна артилерія. Щодо спроби схрестити МТ-ЛБ та «Нону», то «диво-зброю», схоже, зробили в єдиному екземплярі, і продовжувачів у ідеї не знайшлося. Про успіхи машини на фронті нічого не відомо.
Військовий оглядач Олександр Коваленко зазначав, що важка башта сильно обмежує рухливість і не дає потрібної точності при ураженні цілей, а після пострілу низка вузлів бронетранспортера виходила з ладу через потужну віддачу, і машина просто не могла залишити позицію, з якою вела вогонь.
На фронті з російської сторони було помічено і «мотолиги» із встановленими мінометами «Васильок». Це один із найпоширеніших мінометів радянської та пострадянських армій, він був прийнятий на озброєння ще 1970 року. Така зброя дозволяє випускати міни не по одній, а чергами (до магазину входить до чотирьох снарядів), і стріляти дуже швидко.
Ідея додати «Васильку» мобільності прийшла ще до радянських військових в Афганістані, і вони активно використовували міномет саме у варіанті із встановленням на МТ-ЛБ. Ідея, зважаючи на все, виявилася робочою.
Ще навесні 2023 року велику популярність у мережі через свій комічний вигляд набули незвичайні гібриди МТ-ЛБ з рідкісними корабельними 25-міліметровими гарматами, встановленими одна над одною. Однак росіяни продовжили експериментувати і з іншими схожими установками (які для кораблів зараз, швидше за все, не дуже потрібні).
На початку літа 2022 року з російської сторони з'явилося фото, зняте десь під Кремінною (одна з ділянок фронту, де нерідко відбуваються тяжкі бої). На знімку видно той самий МТ-ЛБ з корабельною кулеметною установкою 2М-7. Вона є двома встановленими вертикально великокаліберними кулеметами КПВТ — такі ставляться, наприклад, на бронетранспортери БТР-70 та їх версії. Теоретично така машина здатна боротися з піхотою та легкою технікою.
100-міліметрова протитанкова гармата МТ-12 «Рапіра» була розроблена у 60-их роках. Це досить точне знаряддя для стрільби прямим наведенням по танках та іншій бронетехніці. На фронті війни в Україні «Рапіру» використовують обидві сторони. Однак непогана зброя має ключовий недолік — вона не самохідна, а буксирована, тобто її мобільність порівняно невисока.
Ще влітку 2022 року військовослужбовці ЗСУ намагалися вирішити цю проблему, поставивши МТ-12 на бронетранспортер МТ-ЛБ. Військові розповіли, що робота є чистою імпровізацією, проте модернізація вийшла ефективною. Зважаючи на все, це справді так — згодом на фронтах зустрічалися «Рапіри» на бронетранспортерах.
А влітку 2023 року оглядачі сайту Army Recognition зазначили, що аналогічні саморобки стали виробляти і російські військові. Рухливість зброї при такому виконанні різко зростає, а її якості, швидше за все, не знижуються (як у випадку з вищеописаною баштою «Нони», яка виявилася надто важкою для бронетранспортера).